Часто людина бональна тим...

Яр Огнев

Часто людина тим банальна, Будто тільки вона, абсолютно унікальна. Що ніби він один обраний для великих справ, А будь-який інший просто відстав. А довкола мільярди таких же як він, Де кожен в душі просто піжон, Де всі мріють лише про одне - Стати найголовнішим, та й що потім? Стати президентом, отиміти всю країну, Доводити право тупого барана. І всім спочатку здаватиметься, Що так задумано, не треба прагнути Часто человек тем банален, Что будто только он, абсолютно уникален. Что будто он один избранн для великих дел, А любой другой просто не успел. А вокруг миллиарды таких же как он, Где каждый внутри просто пижон, Где все мечтают лишь об одном - Стать самым главным, ну и что потом? Стать президентом, отиметь всю страну, Доказывать право тупому барану. И всем поначалу будет казаться, Что всё так задуманно, не надо стрематься. .

2023-09-23 20:23:42

1

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1556

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11497