Пустота

Яр Огнев

В ладонях вода удержать до утра Холодная смерть выжигает до тла. Капля слезы высыхает у рта, Мертвая злоба выпивает до дна. Едкое пламя жжет изнутри, Холодом сковало плоть и... смерть Эхом звучит внутри груди. Пустота съедает сердце... То что было так близко, оказалось в дали. Удержать не держась, словно ветер в степи. Долго смотреть и не видеть кто рядом, Скучать по тому, кто повернулся задом. Быть в печали и вспоминать счастье Быть со всеми, но совсем одному Радости нет, в доме ненастье Апатия у тебя ко всему. *** Открой своё сердце, сдайся в аренду, Здесь и сейчас наслаждайся моментом. Наполни себя смыслом бытия Наполни себя, дай больше огня!

2023-09-25 09:35:19

Інші вірші поета

Часто людина бональна тим... Брат? Гак Кукла в лабиринте шахматной клетки

Інші поети

Lethando Katane

@lethando

Onxy Lux

@Onxy

Shina

@Sheena

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2958

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11718