Pai
João Ninguém
Por que você foi embora, É me deixou aqui sozinho Meu coração clama, Derrete igual alumínio, Eu tinha tantas perguntas como da última vez. Por que as coisas são assim, Pessoas boas, morrem nas mãos de pessoas ruins, Eai me diz, responde por favor que eu tô vivendo em silêncio, colecionando desertos vazios e secos dentro do meu peito. E morrendo aos poucos, sem tiros rápidos na cabeça, combustão espontânea, a corda é o mar, Serão a próxima tentativa. Sentimento não se traduz, Não se define, apenas se sente, E natural amar alguém, Dar a vida por algo, que ainda Não tinha que ter acabado, O seu fim se concretizou, abrindo possibilidades para universos paralelos. WM 14/07/18
2018-07-15 01:37:53
2
0
Інші вірші поета
Preferênciais Rockstar e Soldados de Guerra Aniversário Apenas nós dois
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1441
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4738