Pai
Por que você foi embora, É me deixou aqui sozinho Meu coração clama, Derrete igual alumínio, Eu tinha tantas perguntas como da última vez. Por que as coisas são assim, Pessoas boas, morrem nas mãos de pessoas ruins, Eai me diz, responde por favor que eu tô vivendo em silêncio, colecionando desertos vazios e secos dentro do meu peito. E morrendo aos poucos, sem tiros rápidos na cabeça, combustão espontânea, a corda é o mar, Serão a próxima tentativa. Sentimento não se traduz, Não se define, apenas se sente, E natural amar alguém, Dar a vida por algo, que ainda Não tinha que ter acabado, O seu fim se concretizou, abrindo possibilidades para universos paralelos. WM 14/07/18
2018-07-15 01:37:53
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2955
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5111