Життя - це боротьба!
Йоганн Верес
Коли опускаются руки, коли в голові з'являються зайві шум та звуки. Ґрунту не треба, бо я маю крила Пливе земля під ногами, що мене породила, на світ цей без ликий. Я не звір, але духом дикий. Літають хмари я досі грію руки в кармани. А що тим рукам? Тримати їжу та іншу руку ніжнішу. Тримати братську та опору кріпкішу. Я сам собі стовбур та стержень. То піде лиха ніч і прийде день. Якщо боротися, щоб кров у жилах стила. Якщо вмерати, щоб плачевність затихла. Борися! бо можуть забути. Борися! бо можуть в кайдани загнути. То можна загинути, але духом не вмреш. Духу не треба плоті, його не зітреш.
2021-10-28 20:33:14
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cryda Cooper
Сильно , смело , независимо!✊🏻🔥🔥🔥
Відповісти
2021-10-28 21:15:26
1
Йоганн Верес
@Cryda Cooper Клилатим ґрунту не треба 😌😉
Відповісти
2021-10-28 21:25:56
1
Йоганн Верес
дякую, я старався
Відповісти
2021-11-02 15:34:48
Подобається
Інші вірші поета
Затянуло небо тяжкою журбою Розмова Думки думками Багра
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5126
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3086