[ н о т а т н и к
[1.] Якщо оплатив дівчині таксі - не поводься так, ніби вона тобі щось винна;
[2.] Зустріти дівчину слід в адекватному одязі ( не в хатніх лахах );
[3.] Скажи, що ти радий її бачити, що вона має чудовий вигляд, поцікався як минув день. Слухай і реагуй.
[4.] Говори лише щирі компліменти. Навіть якщо це неможливо;
[5.] Не вийобуйся занадто багато - будь собою;
[6.]Не біжи попереду поїзда - поспіх доречний тільки під час дрочки.
P. S Дотримуйся цих, та інших рекомендацій, і ти будеш багато трахатись. Навіть якщо ти сухе дерево.
Далі буде
[ ]
Відверто кажучи, цікаво починати історії - ніколи не було моєю візитівкою. Тому не буду навіть пробувати, аби не гаяти час даремно.
Друзі називають мене Джуд, мені 30 років і бльшість свого часу я займаюсь тим що працюю в менеджером з продажів, і трахаюсь. Ще я люблю музику ( маю навіть невелику колекцію вінілових платівок ) іноді граю на фортепіано. Якщо залишається трохи вільного часу, буває, навіть, сплю.
Що я ще не розповів?! Ну звісно - як я міг забути. Я живу не один - в сусідній кімнаті мешкає мій ідейний соратник Жорж. Власне, це його квартира, і якщо вже вдаватися в деталі, то це я живу з Жоржем, а не навпаки.
Пів року тому власниця помешкання, яке я винаймав, виставила квартиру на продаж. Дізнавшись, що я шукаю нове житло, Жорж запропонував на якийсь час переїхати до нього
- Я, скоріше за все, їхатиму відкривати новий офіс - пояснював Жорж - ще не точно, проте гадаю так воно і буде. Якщо чесно, я саме тобі і планував запропонувати у мене пожити. Так що це знак!
І я перевіз речі.
Жорж все ж поїхав у відрядження. Проте не на пів року, а на два тижні.
- На перший погляд, ці уєбани - врахували все: орендували люксовий фіс, придбали преміальне обладнання, гарячий трафік - найгарячіший з тих, які лишень можна уявити. - розповідав про свою короткотривалу ділову подорож Жорж
- То де пройоб? - логічно питав я
- Виявилось, працівникам потрібно платити зарплатню. - після цієї фрази, Жорж перестав стримуватися, і наскрізь прокурена кімната наповнилася гучним сміхом.
Взагалі, Жорж любив курити. І Варто визнати, робив він це ахуєнно красиво. Він був по справжньому закоханий безпосередньо в процес. Хоча в його виконанні це більше походило на чуттєвий ритуал.
Легке потріскування сигарети, смак диму, що ледь обпікаючи піднебіння, зникав в темних катакомбах Жоржевих дихальних шляхів. Він не просто курив - він, сука, кохався з сигаретою.
⁃ Ти навіть не уявляєш, як мене, блядь, бісять оці «тут заборонено палити». Таке враження, що вони скрізь. Йобана суспільна диктатура. От побачиш - відкрию свій офіс. Не просто офіс - а суперкайфовий офіс з неймовірним краєвидом і перше, що зроблю - в кожному приміщенні власноруч причеплю табличку «Тут можна курити. Адміністрація».
Мушу визнати: певною мірою, Жорж має рацію - життя варте того, щоб займатися улюбленим заняттям, навіть якщо це заняття - тютюнопаління.
Втім, найголовніше, що не переставало мене вражати, починаючи з моменту нашого знайомства - він не боявся любити життя, експериментувати. Я зрозумів це якось, підсвідомо, як і те, що нам по дорозі.
Адже бути йобнутим - це не просто життєва позиція - це філософія і, як виявилося, з такими переконаннями, жити в тісних казематах стереотипів не вийде ні за яких умов. Ми пробували - ні*уя путнього з того не вийшло.