Дивні діти
Божевільний
Бідні дивні діти : вони мусять страждати, бо дано їм уміти дещо більше вбачати. Вони ховатись повинні від вузьких людей, хоча ні в чому не винні, та стільки мають проблем. Їх бояться, не розуміють : їхні голоси звучать вище, та не погоджуються з цим люди і мріють, щоб їхні голоси були набагато нижче. Люди мріють, щоб діти були звичайні всі, всі до єдиного мали нормальні думки, були нормальні! Ставати вищими їм нічого. Мені сумно, що дивних дітей вбивають, сумно, тому що дорослі їх просто не знають.
2019-05-25 15:05:07
4
0
Інші вірші поета
Гора Фільм Наша калина Куди я плив?
Інші поети
Керол
@Carol_Lane
Anna Tykholiz
@westofcoast
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2617
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11410