Іноді буває засинаю...
Іноді буває засинаю серед світлого дня і навіть не зважаю: ще ніч прийде, ще спати не пора. Виникає дивне відчуття: ніби потемніло і від багаття теплота ніколи й не гріла. Неначе не доходили до тіла сонячні проміння, холод і темрява лише знаходили - лиш вони такі мали уміння. Та все ж таки я не заснув : ще тільки ранок, ще для того прийде час. Як можу себе простити, що забув для чого встаю так раз-у-раз.
2019-07-09 09:07:56
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4666
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4782