Запевняєш мене...
Божевільний
Ти запевняєш мене, що дива відсутні. Магія, чари - всього лиш вигадка. Тоді поясни, чому зникають всі укуси отруйні в тебе, коли поряд твоя крихітка. Ти говориш мені, що всі ми роботи, слуги свого винахідника - природи. Чому ж можем страждати, вмирати, гнити заради якоїсь маленької угоди. Чому переконуєш, що життя - це просто : головне народитись і народити. Коли я бачу, що та стежка геть не плоска, та нею навіть діти вміють рівно ходити...
2020-01-01 19:28:02
2
0
Інші вірші поета
Котра година? Під руку взяти Муки Вибач
Інші поети
Valour And Faith
@Valour_And_Faith
Hell_ga
@Hell_ga
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168