Велетенська книжка
Тихо стало в цьому світі, люди довіри не сприймають, вони забуваються як дивитися у вічі свою книжку велетеньську вічно читають. І нехай в цій книжці усе є усі вулкани й водоспади, усі тварини і рослини, та моя душа і далі щиро мріє, щоб не залишалася та книжка єдиним для людини. Щоб не читала людина її кожної години і тоді диви можливо власну книжку напише свою справжню про життя, про моменти щасливі і жахливі зрозуміє, що життя у неї є одне лише.
2019-01-28 18:14:29
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2632
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3569