Велетенська книжка
Тихо стало в цьому світі, люди довіри не сприймають, вони забуваються як дивитися у вічі свою книжку велетеньську вічно читають. І нехай в цій книжці усе є усі вулкани й водоспади, усі тварини і рослини, та моя душа і далі щиро мріє, щоб не залишалася та книжка єдиним для людини. Щоб не читала людина її кожної години і тоді диви можливо власну книжку напише свою справжню про життя, про моменти щасливі і жахливі зрозуміє, що життя у неї є одне лише.
2019-01-28 18:14:29
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3277
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2766