Здавалося колись...
Здавалося колись,
що сильний, незалежний,
що не впаду униз :
достатньо обережний.
Пройду усі шляхи
і навіть не втомлюся.
Безглуздії страхи
- я не обернуся.
Швидко я знайду
справжню істину
і інших проведу,
оминаючи біду.
І у цьому сенс буде
мого короткого життя,
що ніхто аж не забуде
хто я, хто я, хто я!
Та сталося не так,
як то гадалося:
впав не раз, не два
- стежка починалася...
А далі глибші ями,
а далі ще крутіше,
складніше та страшніше,
а істина чіткіша...
2021-01-30 14:25:57
5
1