Здавалося колись...
Божевільний
Здавалося колись, що сильний, незалежний, що не впаду униз : достатньо обережний. Пройду усі шляхи і навіть не втомлюся. Безглуздії страхи - я не обернуся. Швидко я знайду справжню істину і інших проведу, оминаючи біду. І у цьому сенс буде мого короткого життя, що ніхто аж не забуде хто я, хто я, хто я! Та сталося не так, як то гадалося: впав не раз, не два - стежка починалася... А далі глибші ями, а далі ще крутіше, складніше та страшніше, а істина чіткіша...
2021-01-30 14:25:57
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Валерія Долінос
Гарно😍
Відповісти
2021-01-31 10:31:55
1
Інші вірші поета
Чарівники "... Аж поки ти або я не впаду" Таємниця за таємницею... Як чудово, що цей світ...
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Юнита
@neizvestnaya_kim
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2016
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2130