Химера Зеленоока
2018-12-31 20:09:56
Ніби привітання (але це не точно)
Різне, Гумор
- Лааад! Це вже несмішно!
От як би ви реагували, якби вас закинули на плече і поволокли у невідомому напрямку? Я думаю, нецензурніше, ніж я.
- Та потерп ти три хвилини, чесне слово, як вперше! - дракон поправив неслухняні пасма, що вибились із зачіски, і прискорив крок.
- Вперше - що? Вперше мене якийсь підозрілий елемент кудись на плечі тягне? О так, такий екстрим у мене впереше! - я коцнула його коліном кудись під ребра.
- Це називається "сюрприз"!
- Це називається "кіднепінг"!
- Мабуть, вперше я з нею згодний.
А чий це такий солодкий ціанідний голосок?
- Постав на місце мою законну дружину.
- Ще раз так мене назвеш, і я із законної дружини перетворюсь у невтішну вдову, ти мене почув, опецьок зачухмирений! Лад постав мене на місце, я буду проводити виховну роботу в превентивних цілях.
Мене поставили. Я закатала рукава і поправила капелюха. Мефістофель з виглядом досвідченого гульвіси-ловеласа зіперся плечем на кут будинку.
- Я тебе також люблю, сонечко. - коли я, як танкова установка підрулила до цього непорозуміння, в нього вистачило дурості променисто посміхнутись і, згрібши мене в обійми, легенько торкнутись моїх вуст. За що я нелегенько приклалась долонею по його мармизі.
- Та годі вам! - між нами вліз Лад. - Новий Рік на носі, а ми займаємось казна чим!
- Підтримую. - зашрібши снігу, я зліпила сніжку, і зарядила у груди Мефу. Демон розкотисто розсміявся, і...
...І почалося друге Льодове побоїще...
Коли дві години по тому, ми завалились до Лада додому, ми були наскрізь мокрі, захекані і розпашілі, але щасливі. Коли після невеличких зусиль і суперечок, всі побували в душі, ми стали чисті, зігріті і щасливі, але втомлені.
- Дар, ти як хочеш, а за того ляпаса ти мені винна, - муркнув Меф.
- Так, стояти, тут між іншим... - обурено почав Лад.
- Діти! - вигукнула і розсміялась під двома розубленими поглядами. - Ні, ви навіть гірше...
- Ніби ти в нас тут янголятко! - пирснув Лад.
- Янголятко, не янголятко, а листівки вітальні ми так і не розіслали. І сюрприз твій накрився мідним тазом. - я легенько торкнула ніс дракона кінчиком пальця.
- Пропоную зробити оптову листівку. А сюрпризи потім. - Меф підвівся, зіпершись на лікоть.
- Підтримую! - вигукнув Філ, матеріалізувавшись на моєму плечі.
Мить - і фото готове: троє усміхнених майже-людей, і не менш усміхнений філін.
І підпис:
" Будьте достатньо навіженими,аби мріяти, і достатньо зваженими, аби втілювати ці мрії. Тим, хто палає і лише починає палати, тим, хто ще тільки шукає запальничку. Обіцяти нічого не будемо,бо демони не обіцяють, дракони не люблять обіцяти,а Дарі одній обіцяти сумно. Одне ми можемо сказати точно ...
Чекайте нас у наступному році!"