У мене не було багато варіантів, що мені робити, тож я й пішла. По дорозі помітила написи, вони були усюди: на стінах будівель, огорожі, дорожні знаки... А знайомий почерк, - подумала я. На той час не звернула великої уваги на це й продовжила йди куди йшла. На вказаній вулиці був офіс якогось детектива, по виду провалюючийся під землю, схоже що його підвал був перероблений у щось інше,(як я потім дізналася, то там майстерня, у якій реставрують важливі антикваріатні деталі ).
З першого погляду, не найкраще бюро та й детектив на професіонала не схожий, короче не дуже втішав мене цей візит...
У бюро працювали тільки двоє й то батько та син. Старшого було велено називати детективом Джонсом, а помічника, просто, Джим. Моя бесіда зайняла всього пів години, адже розповідати було майже нічого. Тому...відвідавши детектива я дізналась, що ця записка може бути як нісенітниця, так і щось дійсно важливе.
Не дивлячись на цю тупість - детектив взявся за діло і не взяв з мене ніяких грошей. Лиш сказав обдумати все, що я можу знати і одразу ж розповісти йому. Мені було й самій цікаво, проте було занадто багато інформації, ще й мама з уроками причепилась, менша сестра бігала по кімнаті і заважала.
Нарешті, тиша, хоч вже і ніч, але мені не хотілося спати…я довго думала чий же це почерк, але до мене не дійшло чий він(це ж я).Додумалася тільки спитати у старшачків, хто ж обмальовує стіни, паркани, просто все у нашому районі.
Пояснити мені хто це, старшим було не до снаги тож вони вирішили потягати мене з собою увесь наступний день...Було сказано, що його ім'я Джонатан. До шести годин вечора ніхто не гуляв, проте ми були на сторожі. Знесилені, голодні, вже збиралися йти по домах, як... один з наших показав пальцем у кущі.
Біля стіни стояв хлопець, він тільки но почав малювати графіті. Невеликий на зріст, з довгим, русяво-білим чубчиком, вдягнений був у шорти й футболку. Нічого незвичного, тільки дівчинка в кущах, що роздивляється хлопця...Коли до мене це дійшло, я здригнулася й гепнулась у траву за кущами...здається, мене помітили! Сама нічого не зрозумівши, опинилася вдома. Уві сні я роздивилася в цьому парубку - сина детектива. Вигадка?! Якби ж там...
Кілька днів у роздумах та шоці і почала ходити до детектива по вівторках, середах і четвергах.