Врешті, я наважилась піти до детектива і розповісти про мої підозри та догадки на Джимі…він встав, перепросив у мене і вийшов у окрему кімнату де, здається, був винний у всіх цих пригодах. Поговоривши з ним про щось, він вийшов і сказав, що на сьогодні - все. Пройшло три тижні і все почалося налагоджуватись, я продовжувала думати, що записка все таки прикол. Це підтвердив як детектив так й Джим. Я не дуже спілкувалася з ним, але за ці три тижні я встигла познайомитися з цим хлопчаком. Так я і дізналася, що він допомагає татові у роботі, дізналась про підвал, а згодом і те, що він вчиться в школі поблизу мого будинку. Такими темпами я перестала бачитися з юними літераторами. 

Мені це не дуже подобалося, тому я старалася спілкуватися з ними дистанційно. Якось так вийшло, що Джим почав подобатися мені і я йому про це сказала. Хоч я й сором’язлива, проте брехати не вмію і не люблю! Незадовго після цього, його батько востаннє викликав мене і повів у будинок Мартіна. Там він розповів як і кого я бачила, чому і де воно зараз. Все-таки дидуктивний метод епічніше виглядає у місці де все й почалося.

Як вийшло, то Джим і справді все знав: про мене, про моїх друзів, про Мартінівський будинок. Він розповів, що зробив його діагностику швидше ніж мої друзі і дізнався про неправильно влаштовану лабораторію. Довго помучавшись він зрозумів чого ми бачимо песика, а на фото його нема, він заплатив гроші дядькові Тома за скло, хоча й виблагав сказати юним літераторам, що це задарма. Він підкинув записку, проте проколовся з почерком, і врешті він сказав, що я йому вже довго подобаюсь і він не знав з чого почати розмову… він усе спланував, до краплинки!!!

Все пішло по його схемі і він отримав бажаний результат, ми почали зустрічатися. Звісно я до сих пір не можу зрозуміти чим він керувався коли так усе ускладнював, проте все ж добре. Я ж у 8-мому класі і в мене такі повороти в житті, хіба це можливо?!

Так, я більше не бачу таких-гарних істот, проте інколи хочеться побачити щось дивне, незвичне, щось з дитинства ,де ти не залежиш від думки інших.

Не типово як для закінчення, але зараз не жалкую за ту зустріч та дивакуваті пригоди. С того часу я не полишила авторство і пес у мене є, навіть мій коханий Джим зараз поруч. Тому, інколи, навіть просте безглуздя може створити ваше життя!