Крізь темряву

Lara Rein

Крізь темряву борюся, щоб бути, Собі назавжди вірною. Світлу корюся, щоб здобути, Зброю завжди свою. Видали тугу з мого розуму, Щоб було більше простору. Знайти я хочу свою частину, Щоб йти з цим лише вгору. Подаруй мені більше досвіду, Щоб не потрапляти в пастки лихі, Щоб відрізняти свої голоси тихі. З тінями борюся, щоб забути, Як часто плачу, Колись вихід з пасток побачу.

2023-08-09 20:09:22

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mark Fortis

Гарний вірш. В ньому піднімаються такі важливі питання як: боротьба із труднощами, пошук себе, а також висловлюється надія на світле майбутнє. Саме до нього і йдуть крізь темряву, а разом з тим здобувають досвід який може стати в подальшому в нагоді.

Відповісти

2023-08-09 20:47:28

1

Lara Rein

@Mark Fortis Дякую за слова та коментар! Дійсно, життя — це як постійна боротьба з собою, заради себе, щоб краще було для себе. Людина зустрічається з негативом, як розчарування, туга, інші емоції. І потрібно шукати вихід, щоб був сенс.

Відповісти

2023-08-09 20:56:25

1

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3313

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12310