Заповіт Учителя
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте на завжди конспекти й шпаргалки,
І ви колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, не досипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З'їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а заучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає...
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілую мене в саму... руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощавайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
2018-05-29 17:30:00
6
2