Киценя
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
(18+)
Дуже маленьке смішне киценятко - Забрали лихії люди до хатки. Там плакала мама і плакав мій брат... Я хочу до мами у рай, а не Аід - Там пахне весною, Там липа цвіте, Горобчиків зграя.. Мамо де? Ти де? А кіт он лукавий підкрався здаля І з'їв киценятко... Тра-ля-ля. Тра-ля. Тепер лихий котик залізною хваткой Ганяє по двору жовтеньке курчатко... Ой, мамо, ой мамо, де Ви Ви де? Той хижий котяра до мене іде. І стрибнула кішка На злого кота - Свойого дитяти тобі не віддам 28.02.2021 рік
2021-03-02 03:40:20
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Светлана Пилюк
Супер!!!!!!
Відповісти
2021-03-02 04:07:16
1
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Светлана Пилюк Благодарю, за поддержку и понимание ☀️
Відповісти
2021-03-02 04:40:35
Подобається
Інші вірші поета
Цікава пісня Щастя привіт Від душі:"ги"! Каченя
Інші поети
Jennifer
@Amber_lilly
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5670
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2026