Книги
Всі
Вірші
Всі
Дійсність
Багато в школі, пам'ятаю,
Розповідали про війну,
Яка творила Ад із Раю
І злом живила Сатану.
Тоді – слова, сьогодні ж дійсність:
Війна вже вулицею йде.
Моєю вулицею! – Дійсність?
Ворожість сіє, смерті жне.
Ненависть у повітрі свище.
Ми люди... Чи фігури гри,
Готові все навколо знищить,
Як прозвучить наказ згори?
Навіщо коримось абсурду?
В людину человек стріляє,
Не боячись Страшного Суду,
Бо свій диявол більш лякає.
Людина ж, прагнучи розплати,
Бере до рук огидну зброю.
Йде пішака пішак долати,
А хтось спостеріга за грою.
Лишатись маємо людьми
І попри біль, і попри рани,
Тоді побачим світло в тьмі
І скинемо з себе кайдани.
5
2
272
До дитинства
Роки дитинства промайнули на селі,
Поки гасали ми квітучими степами
Або стрибали, як ті білки, по гіллі,
(За що й отримували деколи від мами).
Поблизу двору річка Лопань протікає,
І досі ходимо дивитись на качок:
Нас із сестрою це незмінно надихає
До філософських і безглуздих балачок.
За всі будильники точніші в селах півні,
А за солярій ефективніший город.
Тут гарантовано позбудетесь ви ліні,
Коли потонете у морі із турбот.
Пан Інтернет є у селі шановним гостем,
Його прикличеш тільки з бубном на горі.
Гучні та щирі звідусіль лунають тости, –
Немає значення, із приводу чи ні.
Сільські дороги як окремий вид мистецтва:
Чи то калюжа, чи ставок новий – хто зна?
Ну а ранимі душі, схильні до письменства,
На всіх поверхнях залишають послання.
Ну а весняний акомпанемент косарки,
Зимова ковзанка по черзі із заметом,
А щонедільні із сусідом любим сварки, –
Що, як не це, зростить в мені поета?
4
1
224
Війна все йде
Війна все йде, і не стихає
Її важкий кульгавий крок.
Моїм районом шкандибає,
Лишає дим замість хаток.
Тут «зарево» не є світанком,
І не із льоду сипле «град».
Повзуть полями руські танки, –
Спішить «спасітєльний атряд».
Тікають люди, а собаки, –
Голодні, злі, всіма забуті, –
У смітникових лазять баках
Й кусають за ноги від люті.
Що не зачинено, розбито
Ракетой миру, хай їй грець.
Туманом сірим місто вкрито.
Чи близько тій війні кінець?
7
3
905
