Авангардизм - загальна назва течій в європейському мистецтві на рубежі 19 і 20 століть. Їм притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості і, як наслідок, відмова від канонів мистецтва попередніх епох.
Найбільші соціальні зміни у світі на початку 20 ст. виникли під впливом соціалістичних та комуністичних теорій, ідеї докорінної перебудови світу. Вони спричинили подібні прагнення до перетворення і в мистецтві. Великий вплив на авангардистів мала і Перша світова війна, яка зумовила їхнє трагічне світовідчуття. Кардинальні зміни в науці, техніці та побуті, прискорений темп і напруженість життя вимагали адекватного відображення в мистецтві.
Основні принципи авангардизму:
• Відмова від традиційного мистецтва, усталених норм етики й естетики
• Перевага умовних форм
• Символи та інакомовлення
• Втілення в творах жаху, трагічності існування людини 20 ст., відчуженості, абсурдності її буття, прибитості тоталітарно-бюрократичною системою, бездушною технічною цивілізацією
• Анархізм, прагнення до епатажу, скандалу, шоку, «сюрпризу»
Український авангард, тісно пов'язаний із загальноєвропейським, не наслідував його. Вітчизняні митці створили нові власні авангардні напрями у мистецтві (архипентура Олександра Архипенка, кубофутуризм Олександра Богомазова, неовізантинізм Михайла Бойчука, супрематизм Казимира Малевича, конструктивізм Анатолія Петрицького).
Течії авангардизму:
1) Кубізм - течія, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники Жорж Брак і Пабло Пікассо.
Риси кубізму:
• Підкреслено геометризовані форми
• Прагнення подрібнити об'єкти на стереометричні складові
У 1907–1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності.
• Пабло Пікассо «Жінка, яка плаче» (1937р.)
• Олександр Богомазов «Космос» (1910-ті рр.), «Пилярі» (1927 р.)
В архітектурі кубізм має симетричні фасади, фронтони (трикутне завершення фасаду будівлі, обмежене з двома схилами даху і карнизом при основі), люкарни (вид дахового вікна в формі ліхтаря на мансардному даху або склепінні), портали, як в будівлях минулих років, що стали пікселізованими. Архітектура кубізму не відходила від минулого досвіду, а хотіла прикрасити фасади будівель, які структурно не змінились.
• Йозеф Хохол «Кубістський дім» в Празі (1912 р.)
В скульптурі кубізму митці досягали гармонійного звучання, зіставляючи куби й овали. Основні риси: динамічне розміщення кутів, кіл, конусів, ромбів у нескінченному колообігу.
• Олександр Архипенко «Жінка, що розчісує волосся» (1915 р.), «Жінка, що іде» (1912 р.) (вперше ввів поліхромію-використання в скульптурі різних матеріалів та кольорів, а також перший створив рухомі композиції та скульптури, які освітлювалися зсередини)
2) Наївне мистецтво - один з напрямків 18–21 ст., що включає як живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру, архітектуру, так і образотворчі роботи художників-самоучок.
Риси наївного мистецтва:
• Спрощення художніх засобів: відсутність повітряної перспективи, світлотіні
• Спрощені, пласкі форми
• Чисті кольори
• Звернення до селянської та дитячої творчості
• Звернення до архаїчного та середньовічного мистецтва
• Звернення до творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу
Примітивізм використовується професійними художниками для звільнення від формотворчих догм (обов'язкових ескізів з натури, реалістичності зображуваного тощо), як це робили, наприклад, Поль Гоген, Анрі Матісс, Пабло Пікассо та ін. Вплив примітивізму відчувається у більшості авангардистських течій 20-го століття - фовізмі, експресіонізмі, сюрреалізмі (в деяких течіях він є основоположним).
Терміном «примітивізм» називають і так зване «наївне мистецтво» - творчість художників, що не здобули академічної освіти (Анрі Руссо, Марія Приймаченко). За стилістикою до примітивізму належать і так звані «школи декоративного розпису»: писанкарство, петриківський розпис, народний іконопис, а також давній портрет.
• Анрі Руссо «Сон» (1910 р.)
• Никифор Криницький «Залізнична станція «Північна»» (1930-ті рр.)
• Марія Приймаченко «Фантастичний звір» (1936 р.), «Чорна мавпа» (1936 р.)
• Катерина Білокур «Колгоспне поле» (1948-1949 рр.), «Піони» (1946 р.)
В архітектурі і скульптурі примітивізм не розвинувся.
3) Супрематизм - напрям авангардного мистецтва, що виник на початку 20 століття. Зачинателем вважається Казимир Малевич.
Риси супрематизму:
• Безпредметність, абстрактний геометризм
• Розрив з реальним світом
• Домінування кольору
• Прості мотиви (куб, хрест), що передавали пласку поверхню
• У живописі має залишитися лише форма, фактура, рух та колір
• Фоном завжди є білий колір
• Ідеальні конструкції з геометрично правильних елементів
Супрематизм виникає внаслідок поєднання імпресіоністської та геометричної течій в абстракціонізмі, тобто сполучення комбінацій кольорів та геометричних фігур. З'являється 1915 року, коли на останній футуристичній виставці картин «0,10» в приміщенні Художнього бюро Надії Добичиної, було представлено «Чорний квадрат» та інші роботи.
Супрематизм це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку Малевича, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі. «Коли зникне звичка бачити в картинах куточки природи, мадонн та безсоромних венер, тоді тільки побачимо чисто живописний витвір» — писав художник. «Чорний квадрат» був символом кінця старого предметно-натурального і першим кроком до нового мистецтва. «Розфарбована площина, — писав художник про свою картину, — є найелементарнішою формою виразу чистого кольору, вивільненого від тиску предметів»
• Любов Попова «Натюрморт з гітарою» (1915 р.)
• Казимир Малевич (народився в Києві в родині поляка і українки, великий вплив на нього мало українське село, мотиви якого він зображав, єдиний український художник, що зобразив голодомор) «Чорний квадрат» (1915 р.), «Лісоруб» (1912-1913 рр.), «Спортсмени» (1930-1931 рр.)
В архітектурі супрематизм не розвинувся.
В скульптурі супрематизм проявляється як фігури, що не літають в просторі, а нашаровуються одна на одну, композиції стають складнішими. З’являється точка зору згори, аеро-вигляд.
• Казимир Малевич «Архітектон «Альфа»» (1923 р.)
4) Футуризм - течія, що розвинулася в Італії.
Риси футуризму:
• Фантастичні форми і кольори
• Зображення техногенного світу
• Тематика урбанізму й індустріалізації
• Антигуманізм, незацікавлення людиною
• Виключний динамізм
• Об’єднання форми, кольору, руху й звуку
Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. До Першої світової війни футуризм в індустріально відсталій Україні не мав сприятливого ґрунту.
• Умберто Боччоні «Місто прокидається» (1910 р.)
• Василій Єрмилов обкладинка журналу «Авангард» (1929 р.), портрет художника Олексія Почтеного (1924 р.)
• Давид Бурлюк (українець) «Козак Мамай» (1912 р.), «Прихід весни і літа» (1914 р.), «В церкві» (1922 р.) (кубофутуризм) (у 2007 році на найпрестижнішому аукціоні сучасного мистецтва Sotheby’s було картину Бурлюка «В церкві» продали за 650 000 доларів)
В архітектурі футуризм характеризується антиісторизмом, хроматизмом (яскравістю кольорів), довгими динамічними лініями, що передбачали швидкість і рух.
• Антоніо Сант-Елія Будинок із зовнішніми ліфтами, проект (1914 р.)
В скульптурі футуризм відзначається динамічністю і статичністю.
5) Експресіонізм – течія, що сформувалася в Німеччині.
Риси експресіонізму:
• Різкі і суворі фарби
• Незграбні і ламані лінії
• Відмова від ілюзорного простору
• Прагнення до площинного трактування предметів
• Деформація предметів
• Барвисті дисонанси
• Особливий колорит, який містить у собі апокаліптичний драматизм
• Вираження емоцій
Протиріччя експресіонізму, що має надмірно агресивні форми, викликали несприйняття як консервативної публіки, так і радикальних політичних систем.
• Едвар Мунк «Крик» (1893 р.)
• Вінсент Ван Гог «Зоряна ніч» (1890 р.)
• Олекса Грищенко «Танок дервіша», «Натюрморт з раками» (бл. 1928 р.)
В архітектурі експресіонізм характеризувався використанням ранньомодерністичних новітніх матеріалів, зовнішнім новаторством, та незвичайно масивними формами, які виходили внаслідок або технічних можливостей, зокрема масовим виробництвом цегли, гартованого і спеціального скла.
В скульптурі експресіонізм позначився використанням грубо висічених фігури з масивними драперіями (завіса з тканини, зібраної у складки), спотвореними пропорціями та місцями необробленого каменю.