Модернізм – напрям у світовому мистецтві 10-30-х років 20 століття, що набув розвитку після Першої світової війни.

Водночас модернізм став реакцією на появу авангардного мистецтва. Якщо авангардисти наголошували на спрямованості творчості у майбутнє, заради якого вони створювали нову реальність, пошук модерністів був спрямований «вглиб» людини, вони прагнули переосмислити чинну реальність, відділяючи особистісне від загального тла буденності.

Риси модернізму:

• Дійсність - царство абсурду й хаосу

• Відчуженість особистості від суспільства

• Неможливість пізнання і відтворення сучасного світу засобами класичної культури

• Протистояння реалістичному мистецтву 19 століття

• Творчий пошук спрямований «вглиб» людини

• Переосмислення чинної реальності, шляхом відділення особистісного від загального тла буденності

Представники модернізму в образотворчому мистецтві: Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Ґеорґ Ґросс, Отто Дікс, Чарлз Демут.

Вперше модернізм виявив себе в експресіонізмі (хоча сам експресіонізм виник раніше), значною мірою — в сюрреалізмі.

З часом, однак, до модерністських течій почали зараховувати й споріднені з ним напрямки мистецтва межі сторіч – імпресіонізм, символізм, неоромантизм, неокласицизм, модерн (ар-нуво), а іноді — навіть авангардистські напрямки — такі, як футуризм чи кубізм. Модернізм таким чином перетворився на синонім усього некласичного мистецтва кінця 19 - першої половини 20 сторіч.

Втім, модернізм був нелюбим і радянським керівництвом, вважався непотрібним і потворним.

Течії модернізму:

1) Імпресіонізм - мистецька течія , яка виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції.

Риси імпресіонізму:

• Зображення вражень, а не предмета

• Багатство кольору

• Зображення буденного світу

• Колорит і рух

• Сміливість композиційних рішень

• Відмова від ідеалу і реального світу

Термін «імпресіонізм» уперше використано у негативному значенні при критиці твору Клода Моне «Враження, схід сонця» (1872 р.)

Намагаючись найбільш точно виразити свої враження від речей, імпресіоністи створили новий метод живопису: передачі зовнішнього враження світла, тіні, рефлексів роздільними мазками чистих фарб, що розчиняло форму у навколишній світло-повітряному середовищі.

Правдоподібність замінялась особистісним сприйняттям – небо могли написати зеленим, а траву синьою, фрукти на натюрмортах були невпізнанні, людські фігури – розпливчасті й схематичні. Важливо не «що» зображується, важливо «як».

Характерна стислість етюдного методу імпресіонізму, бо короткий етюд дозволяв точно фіксувати окремі стани природи. Те, що раніше допускалося тільки в етюдах, тепер стало головною рисою завершених полотен. Художники-імпресіоністи прагнули подолати статичність живопису, назавжди закарбувати всю принадність скороминущої миті. Вони почали використовували асиметричні композиції, щоб краще виділити дійових осіб і предмети.

• Клод Моне «Враження. Сонце, що піднімається» (1872 р.)

• Едвард Дега «Танцівниці в блакитному» (1897 р.)

• Валентин Сєров «Дівчина, освітлена сонцем» (1888 р.)

• Беркос Михайло «Яблуня цвіте» (1919 р.)

• Олександр Мурашко «Благовіщення» (1909 р.)

• Іван Труш «Гагілки» (1921 р.)

В архітектурі імпресіонізм не розвинувся.

В скульптурі імпресіонізм виявився у передачі миттєвого руху, плинності форми. Підвищена мальовничість вступала в протиріччя з відсутністю й тілесністю.

• Огюст Роден «Мислитель» (1882 р.)

• Павло Трубецькой «Друзі» (1901 р.)

2) Символізм – мистецький напрям кінця 19 – початку 20 ст., що виник у Франції.

Риси символізму:

• Основа творчості – символ, який має приховану ідею

• Нахил до таємничості

• Мислення асоціаціями

• Руйнування ідеалістичних стереотипів

• На полотнах часто зустрічаються вибухи яскравого світла

Символізм виник як реакція проти міщанства і позитивізму, натуралістичного роману й реалістичного театру.

• Густав Клімт «Поцілунок» (1908 р.)

• Віктор Васнєцов «Архангел Михайїл» (1915 р.)

• Михайло Врубель «Царівна-лебідь» (1900 р.)

• Михайло Жук (українець) «Біле і чорне» (1912 р.), «Лілея»

В архітектурі символізм представлений зображенням тварин, які присутні на багатьох будівлях: левів, биків тощо.

В скульптурі символізм виявився у конструктивно-архітектонічних рішеннях, поверненню до пластики декоративних рішень, пошуках простої і чіткої скульптурної форми.

• Олександр Матвеєв скульптура Михайла Лермонтова

3) Сюрреалізм – напрям, що виник після Першої світової війни у Франції.

Риси сюрреалізму:

• Використання ілюзій

• Парадоксальне поєднання форм

• Звільнення людського «Я»

• Спирався на сни, галюцинації, марення

• Осягнення несвідомого і вічного

• Заперечення суспільних форм життя

Багато шукаючих художників, що згодом відмовилися від сюрреалістичних поглядів, пройшли через нього (Пабло Пікассо, Пауль Клеї й ін.). Виник на основі дадаїзму.

• Сальвадор Далі «Постійність пам'яті» (1931 р.)

Риси сюрреалізму мають твори Михайла Андрієнка, скульптура Олександра Архипенка, рухомі скульптури (мобілі) Костянтина Мілонадіса, картини В. Бачинського, С. Лади і кераміка С. Ґеруляк.

В архітектурі сюрреалізм представлений будівлями химерних форм. Архітектура сюрреалізму реперезентована лише сучасними спорудами.

• Артур Купрейчук проект автопаркінгу за станцією технічного обслуговування

В скульптурі сюрреалізм представлений химерними поєднаннями пластичних об’ємів, зіставленням пластичних мас з незграбними формами.

4) Модерн (ар-нуво) – стильовий напрям у мистецтві кінця 19 - початку 20 століття.

Риси модерну (ар-нуво):

• Полотна розглядались як елемент інтер’єру

• Поєднання декоративної умовності фону та скульптурної чіткості обличь першого плану

• Поєднання великих кольорових площин з тонкими підкресленими нюансами

• Символіка лінії та кольору

Час формування стилю - 1890 р., коли художники намагалися порвати з тими художніми принципами, які здавались їм вичерпаними і стереотипними.

• Альфонс Муха «Танок» (1898 р.)

• Всеволод Максимович «Автопортрет» (1913 р.), «Поцілунок» (1913 р.)

В архітектурі модерн виявив плавність, пластичність, декоративність. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум’я, хвилястих ліній, запозичених у природи.

• Антоніо Гауді «Храм Святого Сімейства» (1882 р.)

• Владислав Городецький (прозваний «Київським Гауді», був міським архітектором Києва) Будинок із химерами (1902 р.)

• Василь Кричевський Будинок Полтавського губернського земства (1908 р.)

• Едуард-Фердинанд Брадтман Дім невтішної вдови (1908 р.), національний академічний театр ім. Івана Франка (1920 р.)

В скульптурі модерну виявляється повернення до «природніх» ліній, плинність і динамізм форм, внутрішня енергія. Скульптура модерну декоративна, вона покликана прикрашати простір, підпорядковувати його єдиному ритму, гармоніювати з індустріальним суспільством, одночасно змушувати людину занурюватися в роздуми, будити фантазію.

• Аристид Майоль «Ромео і Джульєтта» (1905 р.)

5) Другий неокласицизм - сукупність художніх течій 2-ї половини 19-20 ст., що є реакцією на модерн.

Риси другого неокласицизму:

• Звернення до античності, відродження та класицизму

• Протиставлення суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого»

В образотворчому мистецтві ретроспективний неокласицизм орієнтувався на античну архаїку, раннє Відродження та класицизм (скульптори Петро Війтович, Антон Попель — в Україні).

В архітектурі другий неокласицизм виявився реакція проти декоративних надмірностей і конструктивних невизначеностей модерну.

• Павло Андреєв «Пасаж» (1950-1974 р.)

В скульптурі другий неокласицизм поширювався як реакція на імпресіонізм і орієнтувався на античну архаїку, раннє Відродження та класицизм.

• Антон Попель колона Адама Міцкевича у Львові

• Петро Війтович скульптура св. Флоріана (1901 р.)