Вже крик душі
Лєна
То нелюди і виродки! Вони народжують собі подібних. Немає там людей нормальних. То взагалі не люди. На планеті великий апендикс. Чорна пляма. Як її здихатись? Брати? Ніколи ми їми і не були! Ми різні. Ми люди, а вони - ні! Ми мріємо рости і розвиватись, А вони вбивать і напиватись. Грабувати, руйнувати, ґвалтувати! Хіба то люди!? То вампіряки! То нечисть на Землі! Не лиш вояки, а й їх жінки, батьки... Вони усі однакові! Державою ображені. І ціль, нажаль, це - ми... росія, навіть, не гідна своєї землі. Прибрали б свої там срачі! Не "вєлікая расія", а стадо баранів! Та ще отримаєте ви Божий гнів.
2022-10-05 18:02:50
6
0
Інші вірші поета
Не відкрита скриня Зустріч НА ЧУЖИНІ ВІЙНА
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4577
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4653