А ми малі були...
Лєна
А ми малі були І іграшками грались. Тепер дорослі ми, Дитинство забувалось. А ми малі були І ми тоді не знали... Тепер дорослі ми, І умиваємось сльозами. А ми малі були Цукерки їли І сміялись. Тепер дорослі ми Про мирний день забулись. А ми малі були, Відповідальності не мали. Тепер дорослі ми І звести не можемо кінці з кінцями. А ми малі буди, Дитинство було в мирі. Тепер дослі ми І на яву ці страшні війни Я хочу бестурботного дитинства для дітей своїх! Я хочу миру, не боятися за них! Я хочу, щоб не зламалась їхня віра в краще! Я хочу, щоб ми прокинулися вранці, А в телефоні пам'ять, щоб була забита Від новин, що вже мир- закінчилась війна!
2023-11-14 15:30:26
2
0
Інші вірші поета
Таки зустрілись))) Які твої думки? Брат Зниклий зв'язок
Інші поети
MARI
@marsikitsme
yoona
@yoona_yeol
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1976
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2297