Русалка
Коли сутінки спадають- й опускається туман Коли місяць виглядає- то з'являється вона... Хвіст сріблястий наче казка, Довгі коси мов меляса. На голівці з маку віночок- І солов'їний голосочок. Сміх розкотистий і довгий- а характер гоноровий. Як ця панночка захоче- то до смерті залоскоче, Схоче і скарби покаже- таємниці всі розкаже. А як сонечко зійде- вона в глибинах пропаде.
2018-11-18 16:39:35
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2636
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8937