Той момент коли розумієш. Що шляху назад немає - твоє минуле залишається в минулому. Певні події повинні закінчитись і вони не планують повертатись назад, а навіть якщо й повернуться - то вони вже будуть геть іншими. Це немов спалений ліс, який назавжди назавжди буде знищеним.
Можливо ви скажете: "Але ж виросте новий ліс!" Саме так - виросте абсолютно новий ліс, який може бути як кращим так і гіршим. І саме у цьому лісі можуть розпочатись абсолютно нові події.
Хоча й на початку буде запах згарище - але з часом він поступово зникне. Пройде час і замість спаленої трави, дерев та рослин - уже бути рости травичка, з часом й насіння дерев, які змогли пережити пожежу або які принесли птахи, проростуть та дадуть життя новому лісу.
Але той факт, що це, все таки щось нове, щось що було уже знищене, може шкрябати вашу душу. Але це не так важливо - потрібно розуміти, що невблаганний час завжди діє згідно своїм вмінням і це все таки не так вже й погано. Він немов факт - який існує й неважливо чи ми приймаємо його чи ні. Він завжди лишиться тим самим Фактом.
І незважаючи на це все, як і у новому лісі, так і у нових життєвих моментах ми розвиваємося, змінюємося або ще більше себе відкриваємося, а якщо пощастить ще більше - то ми можемо відкрити свою таку сторону, яка допоможе нам стати тим чи тою якою ми ми насправді є, і з цього моменту будем відчувати себе справді живими.