Rain
Lorraine
Lets dance in the rain Lets make our pain go away. Lets walk til sunrise So you would not sleep in day. Rain is just like my tear. Whenever i feel down tears started to stream down. So do rains when the clouds are sad they cry. Because they want to realease that negativity that make them shy. So stop asking why?Cause i know in the end you will leave me till i die.
2018-10-04 13:26:51
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
deadone
I say this with experience... or as much as i could get in 18 years of my life
Відповісти
2018-10-04 13:34:50
1
deadone
Hope i made u feel better... beautiful poem to
Відповісти
2018-10-04 14:06:49
Подобається
Lorraine
@deadone Thanks for the comfort this poem is dedicated to the people out there searching for the meaning of life and death in short "reality".
Відповісти
2018-10-04 14:09:52
Подобається
Інші вірші поета
Summer And Snow Broken Depression Nostalgic Love
Інші поети
Сергій
@sushko18
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11877
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9380