Wake me Up When Im Dead
All of us lived in the world,but lived in different country All of us have friends,but no one still loves me I'll be lying on my bed waiting the rose to get stuck in my head. So please stop judging cause i know no one loves me Waking up in the darkness makes me feel kinda dizzy So dont wake me up until someone will hit me People always talk with a thousand word,but one of your friends talks with a one word. And that is 'Dead'.They said you don't belong here. You know a thousand word wouldn't hurt me,but with a one sharp word. That'll totally kill me,i know its not the end of our world and its not the end of our soul But i think i'll be rotting in the shadow of darkness. Waving goodbye then suddenly fades away. So wake me up when im dead, Cause i'll be lying still on my bed.
2018-09-10 23:53:40
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lorraine
Awww thanks!Im not sad though I just want to express people's emotionAnd i have a sad mind so yeah
Відповісти
2018-09-11 01:18:59
Подобається
Girly M
This is deep.... Perfect 👌
Відповісти
2018-09-11 19:22:18
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11840
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920