Привет
Natalia Lyubimova
Привет Меня в твоей жизни больше нет И сколько бы ты не твердил как любишь и всё бы опять простил Но нет Я через все обещания и грёзы скажу тебе только одно Что жизнь наша тонкая штука И ей управлять нужно тихо Точно так же как я, вытирая слёзы иду, на встречу новой судьбе Ведь я теперь вольная птица и могу делать всё что хочу Когда то я вспомню о том что было и ты придёшь ко мне в каком то бессмысленном сне Заплачу Улечу за сотни облаков И оттуда же скажу тебе что я тебя не забыла Но тебя в моей жизни больше нет...
2018-04-27 11:40:02
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Anna Heavy-Metal
Из-за фона текста почти не видно
Відповісти
2018-04-27 13:10:58
Подобається
Natalia Lyubimova
@Anna Heavy-Metal так нормально?)
Відповісти
2018-04-27 13:46:02
1
Anna Heavy-Metal
@Natalia Lyubimova 😉👍🏻
Відповісти
2018-04-27 13:46:46
1
Інші вірші поета
Моя любовь Мой лучик света и моя отрада Фонари Верните мне мой 2007
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4406
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11096