Дійшовши до будинку Ася вперше зазирнула у глибокі і бездонні очі Сашка. Відчуття, яке охопило її, неначе підняло дівчину вгору, вище неба.
- Ну так що, ти йдеш додому?- опустив з хмар Сашко,- Ти ж тут живеш?

- Так, так! Вибач, я задумалась. Можливо ти проведеш мене до квартири?- запитала трішки засоромлена Ася.

- Мені шкода, але я не можу. Ти можеш завтра приєднатися до мене і моїх друзів. Вони живуть у покинутій квартирі Антона. Це мій кращий друг. Тако ж там є дівчата Віка і Ангеліка. Всім в купі не так страшно. Сьогодні не вийде, адже вони не знають хто ти і чи ти бажаєш добра. Якщо хочеш, завтра в п'ять ранку я до тебе прийду. Ці нелюди вранці менш активні. Ну так що?

- О Боже! Звісно я хочу до вас. Я одна і мені дуже страшно.

- Ну ось, домовились!- усміхнувся Сашко,- До речі, візьми ніж. Пригодиться! Бувай!

- Бувай!- проказала Ася і швидко забігла у під'їзд.

Тримаючи ніж вона обережно підіймалася сходами. Другий поверх, третій, четвертий... Між п'ятим і шостим поверхами вона зупинилась. Ледь-ледь до неї доносилось гарчання, мовби великої собаки. І тільки Ася хотіла піднятись на шостий поверх з п'ятого на неї вибіг зомбі. Впустивши ніж, вона за секунду пролетіла шостий поверх і вбігла на сьомий. Промайнувши безліч квартир, дівчина швидко почала шукати ключі. Нелюд уже зайшов на поверх. Руки Асі трусились. З четвертого разу вона влучила у замок і повернула ключ. Хотіла закрити двері з іншої сторони, але не встигла. Вона відчула запах. Запах, який роз'їдав очі. Він був занадто близько. І тут до її ніг прибіг Чорнолапик. Собака яку їй подарували батьки. Це була гарна біла такса з чорною передньою лапкою.  Відволіклась Ася всього лиш на секунду. За цю мить, зомбі встиг схопити Чорнолапика і порвати його на очах хазяйки. Це було вище сил Асі. З її очей градом покотилися сльози. За хвилину, поки зомбі розправлявся з собакою Ася бігла невеличким коридором до ванної кімнати. Там був її сховок. Але спочатку вона забігла на кухню по ніж. Потім, заховалася під ванну. Як тільки можна тихіше вона дихала. Ася чула як зомбі шукає її і тихо стонучи виходить з квартири. Вона встигла. Трішки полежавши і переконавшись, що нелюд пішов, дівчина вилізла з-під ванної і дала волю сльозам. Згорнувшись бубликом вона плакала, кляла долю і себе. Просидівши годину вона вирішила діяти. На цей раз вона виграла в гру зі смертю.
***
Далі буде...