Музика смерті
Про що ми забули в пророцтві?
Вологі цегла, вікна і бруківка
Ода зорям
Колискова
Туман і Тиша
Я - темрява
За темним лісом у степу
У двері б'ють
На вулиці скрізь тихо
Ти - лебідь мій!
Маски
Пісня "Забуті на війні"
Ти - лебідь мій!

Ти – лебідь мій, небесноніжні маєш крила,

Змарніли ніччю очі у моєму сні.

Ти ж так добра хотіла, сіяла, світила, –

Знесилена лежиш, немов після війни.

Тепер, коли так хочеться надії,

Що не зоставиш наший смуток горілиць,

Ти спиш утомлена! Урази всі зігрію –

Лише скажи холодним порухом зіниць!

Біліють пасма, личко; очі – мов темніють,

Усе навколо – тихе, навіть крила тліють;

І крик несамовитий всіх провісних птиць

Стиха морозом сильним по твоєму тілу.

Стихає безпощаднолюта твоя міць!

Але пусте… молюся й прошу… в тебе вірю!

Ти – сильна дівчинка, що виросла в сльозах,

За ними криється бездонная тендітність;

Нехай плеяда зір мине і вічність:

Допоки спиш – я доти буду на ногах!

Убережу! Я приголублю твої плечі!

Коли не я – то є мій давній друг-туман.

Він чистобілий серцем попри свою нечисть,

Він чесним буде попри мій страшний обман.

Візьми його! Прийми, як світу неминучість!

Останній подих – й він, нарешті, не дурман.

Вина ковток розіб’є сенсу сіру сутність,

Усе життя на «раз» - і він пропав!

Далеченько пішов, а під рукою – сон,

Прокинешся ти, люба, в новому зітханні;

Але, боюсь, не встоїш, йдучи напролом,

Боюся, не зупинять совісті печалі.

Бідою зблиснув королівський хижий горн –

Постанеш, моя Королево, та в стражданнях!

© Man Vi,
книга «Жмут попелу».
Коментарі