За темним лісом у степу
За темним лісом у степу,
Де вітер гне сріблястий верес,
Десь там, далеко де від Шу,
Свободу вгледимо іще раз.
Сестер де Гори близько видко,
Там магія, сильніша Тиші,
Там зір іскристих повне сито,
У Прірву падають тьмяніші.
Згасають. Тихо і безлідно,
Неначе Перше Покоління.
Ідуть вони гарячим слідом
У своє царство. Нове! Сильне!
Але… не все так просто, друже:
Прийшло війни огненне коло!
Земля і Місяць, Темінь, Сонце
Уб’ють війська в безжальнім бою!
Повстання б’ють у волі дзвони:
В очах людей Земля – владар,
А Темінь й Місяць колють спини,
Та й Сонце сипле страху жар.
Забудь! Не думай теє лихо!
Вони ідуть – всьому кінець!
Ми лиш подивимося тихо,
Як світ наш зійде нанівець.
Коментарі