Дух
Maria Savka
Там де вітер розчісує коси Й забавляє тим самим німф, По світу тиняється дух безголосий Над головою у нього - німб. Місця собі не знаходить, Ходить туди-сюди Тисячі років бродить Подейкують, що вісник біди. Ще за князя Артура, і його вірних слуг, Слави зажив такої Хоч важко трудився у кузні, непокладаючи рук Був постачальником зброї. Кував він, та все даремно, Ніхто не цінив труди Коли він ішов, Таємно кричали, що вісник біди. І дух далі втрачав рівновагу, Розкидував речі панічно Бо ж ніхто не любив бідолагу, І такі йому муки - на вічно. Ця історія нам відома, І пройшло вже часу немало Тіло "спить", а душа - не вдома. Бо ж закляття на ньому стояло. І щодня, аж до пізньої ночі Він тиняється, й слухає німф В них ласкаві і лагідні очі, А у нього - яскравий німб.. І він ходить туди-сюди, Тихий вісник страшної біди.
2018-05-20 17:09:44
4
0
Інші вірші поета
1932-1933 Ті, що кохають Як вишню Роздуми
Інші поети
TEJA
@TEJA
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15933
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12483