На Ви
У сутінках мертвих нічної імли, Твоя поведінка мене чарувала Давно перейшли неформально на "Ви" У цій насолоді я мовчки пропала. В густім-густім лісі, де дім серед трав, Тремтіли коліна від страху, Зі мною й за мене таки воював, І кинув у клітку, як птаху. Здалася в полоні, і сльози лила, Кипіла моя кров у жилах, Якби я тоді не з тобою була То зараз мабуть не тужила. У місячнім сяйві, що падало ниць Із гуркотом і здивуванням, Багато накоїла різних дурниць, Усе через тебе, і твоє кохання. З'явився тоді, як ніхто не чекав, І доля теж кинула карту, Мені шепотів, що так сильно кохав Та все це було від азарту. У сутінках мертвих нічної імли, Гойдаються приспані біди Давно перейшли неформально на "Ви" Твоє від тебе - нікуди не піде.
2018-05-19 17:55:23
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олександр Гусейнов
Дуже гарно)
Відповісти
2018-05-19 19:45:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5322