Sad reality

Mary

You know, it is so difficult Being with the person you don't love Such situations in life are typical When the person for you isn't enough Living with the person you don't love Indeed it is a craziness But you can if you got enough nerve And gave up on happiness Laughing with him when he laughs Crying with him when he cries Is great torment and misery How to do that? For me it is still a mystery Don't those who do that wish they were happy? Or did they forget how to love? It's much better to live with a puppy And to love instead of being loved

2021-08-15 15:55:02

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mary

I meant misery, by mistake typed it wrong :) Yeah i get your point :) Different people have different opinions. For example in my opinion, being loved is not better than loving unrequitedly because often people are being loved by the person they don't love and choose this kind of relationship which I think is a sad thing as this kind of relationship/marriage makes none of them happy. Maybe for me, it's important to love than to be loved. I had a toxic relationship where I loved a guy but he didn't love me back and still I couldn't break up with him because I was too much attached to him and I couldn't imagine my world without him. Maybe it's craziness, but I chose to go through pain of loving unrequitedly instead of just letting him go and living my life happily

Відповісти

2021-08-16 10:50:29

Подобається

Mary

Yup, already did)

Відповісти

2021-08-17 14:20:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1881

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1193