Початок поганого дня
Завжди зранку всі ми, тобто я, Ліна, мама, і тато любимо зібратися всі разом за сніданком. Ось і зараз вся моя родина сидить за великим столом. Хтось уже в робочому костюмі, а хтось іще в ночній сорочці. У кожного стоїть тарілка з лашками по францюськи. А поруч кружка з гарячим чаєм чи з ароматною кавою.
– Дівчата вам уже треба іти до школи, – вставши зі столу сказала мама – Інакше запізнетесь.
Вона почала прибирати посуд зі столу.
– Дівчатам в школу, а мені на роботу, – він підійшов і поцілував маму в щоку – До побачення мої маленькі дівчатка! Удачі вам у школі!
– ДЯКУЮ ТАТУ!!! – одразу відгукнулися ми двоє і засміялися.
Батько вийшов з будинку.
–Котики мені нажаль теж треба іти. У мене і так проблеми на роботі, а ще якщо запізнюся .... Оу це сумно. Так щось я забалакалася. Все я побігла. Удачі! Не запізніться в школу, – протараторила мама. Взяла сумку і з гуркотом закрила двері.
Ми з подивом перезернулися. Ми знали що у мами проблеми на роботі, але щоб такі...
– Що це з нею? – здивованим голосом спитала Ліна.
– Не знаю, може їй сьогодні треба по раніше прийти? Як ти думаєш?
– Та вона взагалі якась дивна сьогодні, так поспішає… Навіть посуд до кінця не прибрала. А ще сказала, що ми в школу запізнимось, хоча нам на дев'яту, а зараз тільки пів сьомої.
Я здивовано подивилася на годинник. А Ліна права. Зараз тільки шоста тридцять, а батьки уже побігли на роботу.
– Дивно.... Ну добре Пішли збиратися. Трохи раніше прийдемо, – з посмішкою сказала я – я уроки дороблю.
– Трохи раніше? Та ми за цей час можемо в кафе піти, поїсти і три рази піти додому і в школу.
Ми засміялися. І пішли збиратися.
– Дівчата вам уже треба іти до школи, – вставши зі столу сказала мама – Інакше запізнетесь.
Вона почала прибирати посуд зі столу.
– Дівчатам в школу, а мені на роботу, – він підійшов і поцілував маму в щоку – До побачення мої маленькі дівчатка! Удачі вам у школі!
– ДЯКУЮ ТАТУ!!! – одразу відгукнулися ми двоє і засміялися.
Батько вийшов з будинку.
–Котики мені нажаль теж треба іти. У мене і так проблеми на роботі, а ще якщо запізнюся .... Оу це сумно. Так щось я забалакалася. Все я побігла. Удачі! Не запізніться в школу, – протараторила мама. Взяла сумку і з гуркотом закрила двері.
Ми з подивом перезернулися. Ми знали що у мами проблеми на роботі, але щоб такі...
– Що це з нею? – здивованим голосом спитала Ліна.
– Не знаю, може їй сьогодні треба по раніше прийти? Як ти думаєш?
– Та вона взагалі якась дивна сьогодні, так поспішає… Навіть посуд до кінця не прибрала. А ще сказала, що ми в школу запізнимось, хоча нам на дев'яту, а зараз тільки пів сьомої.
Я здивовано подивилася на годинник. А Ліна права. Зараз тільки шоста тридцять, а батьки уже побігли на роботу.
– Дивно.... Ну добре Пішли збиратися. Трохи раніше прийдемо, – з посмішкою сказала я – я уроки дороблю.
– Трохи раніше? Та ми за цей час можемо в кафе піти, поїсти і три рази піти додому і в школу.
Ми засміялися. І пішли збиратися.
Коментарі