Я стояла коло дверей і чекала сестру. Ангеліна завжди довго збирається і кожен ранок я буквально пів години чекаю її коло виходу.
– Я вже – вигукнула Ліна – вибачь що змусила тебе чекати.
Нарешті вона зібралася. Мені вже набридло її чекати!
– Та нічого в кінці кінців я тебе чекаю кожен день.
Ми сміючись вийшли з будинку.
Я подивилася на годинник.
– Уроки починаються через годину.
– Так..... – задумливо сказала Ліна – і що робити будемо?
– В сенсі? – здивувалася я – Ідемо до школи! Нас батьки приб'ють якщо ми прогуляємо!
– А якщо вони не дізнаються? – хитро запитала моя правокаторша сестра – В кінці кінців у нас своє життя і ми самі маємо право вирішувати, коли нам прогулювати, а коли ні.
У мене мало очі не вибухнули. У Ліни завжди були божевільні ідеї. Я навіть не знаю де вони у неї беруться. Ось наприклад одного разу вона вилізла на стовб з лічильником і відключила  в нашому домі електрику. Навіщо? Для того щоб не робити уроки. Але її підлий план не спрацював. Тато зрозумів, що щось тут не так і Ангеліна Свон получила сповна за свою витівку.
– Ти серйозно?!
– А що? Тим більше сьогодні Ерік приїжає.
В цей момент мені все стало зрозуміло. Вона просто хоче зустрітися зі своїм хлопцем! А я та думала...
– Ах ти хитра!
– А що? Ерік приїжає раз в два місяці.
– Ні тепер ми точно ідемо в школу.
– Ну чого? – спитала у мене Ліна і як дитина ображено надула губки.
– А тому що  нечемно обманювати сестру
– Ну добре....

                      **********
Після тяжкого дня в школі завжди хочется прийти додому і відпочити від навчання. Почитати книгу, подивитися телевізор, позайматися улюбленою справою. Але у дівчат це ніколи невиходило. Їхні батьки завжди знаходили їм роботу. Вони не розуміли, що їхнім дітям потрібно від всього відпочити.
                       ***********
21:00
Той самий день
– Зараз нам влетить!!!!
– Чому? Ми ж нічого не зробили
– Нічого не зробили?!! Ні люба моя це я нічого не зробила, а ти спалила їдальню!!!!
– Ну... Не спалила, а просто підпалила два столи.
– Ангеліна!!!
Зараз я дивилася на сестру як скажена тварина. Ну як так можна?
– Так, Емма! Заспокойся!
– Правельно сестричко все нормально, – намагалася заспокоїти мене Ліна.
– Не лізь під руку бо волосся у тебе стане меньше, – як можна спокійніше сказала я.
Ми зайшли в будинок. Я готувалася до кари. Але батьків ще не було в дома.
– Стоп! Де вони? Зараз вже дев'ята година, – стурбовано сказала Ангеліна – а ну позвони  мамі.
Я дістала з кишені телефон і набрала мамин номер, але в трубці чулися тільки кородкі гудки.