Я і моя сім'я
Привіт! Мене звати Емма. Мені 13 років. Говорю зразу я дуже дивна людина. Ніхто ніде і ніколи мене не розумів. Я з дитинства була як кажуть на своїй хвилі. У мене нема ні друзів, ні товаришів і ніколи їх не було. Ну, і якщо чесно ніколи не хотілося їх мати. Єдині рідні мені люди - це моя сім'я! Я її дуже сильно люблю. І готова віддати все на світі для того щоб моя родина була щаслива.
МОЯ СЕСТРА ЛІНА:
Моя сестра Ліна дуже гарна дівчина і прекрасна людина. Ми близнята, але виглядаємо зовсім по різному. У мене дуже довге, біляве як лід волосся. Шкіра у мене теж біла і ніколи не засмагає. Навіть коли ми цілий місяць були на морі я не засмагла ні краплі. Мене в школі навіть називають білявим мурмисолом. У мене голубі очі. Я ніколи не мала великої популярності у хлопців на відміну від моєї сестри. У неї з першого класу хлопців кого хочешь вибирай. І у нас дома майже кожен тиждень у п'ятницю сидить якийсь чи Нік, чи Феш, чи взагалі Валентин. Я з ним розмовляю, щось показую. В той час як з батьківської спальні долинали крики мами, а за цім фраза Ангеліни: «Ну мама я його кохаю!»
Якщо коротко то для батьків це катастрофа.
Але з іншого боку Ліна дуже добра і гарна. На відміну від мене у неї руде волосся кольору вогню, але нема жодної веснянки. Шкіра як у кожної нормальної людини. Так скажемо жива. А на обличчі завжди є рожевий рум'янець. І вуста червоні як червоне яблуко. Єдине що є схоже в нашій зовнішності - це голубі як чисте
безхмарне небо, очі.
Але характер у нас однаковий. Ми дуже любимо один одного. І скільки я себе пам'ятаю ми не одного разу не сварилися.
Моя мама:
Ізабель Свон. (доречі у нашої сім'ї прізвище Свон таке саме як у Белли Свон із відомого романа «Сутінки») Моя мама. Вона працює лікарем в лікарні. І дуже сильно любить свою роботу. Це все що я можу про неї сказати.
Мій тато:
Мій тато, Бенжамін Свон, дуже впливова людина. Якщо чесно, то я до сехпір не знаю де він працює. Але у нас завжди були гроші в сім'ї і ми ніколи ні вчому не нуждались.
А взагалі у мене дуже гарна сім'я. Ми дуже дружні і любимо один одного.
МОЯ СЕСТРА ЛІНА:
Моя сестра Ліна дуже гарна дівчина і прекрасна людина. Ми близнята, але виглядаємо зовсім по різному. У мене дуже довге, біляве як лід волосся. Шкіра у мене теж біла і ніколи не засмагає. Навіть коли ми цілий місяць були на морі я не засмагла ні краплі. Мене в школі навіть називають білявим мурмисолом. У мене голубі очі. Я ніколи не мала великої популярності у хлопців на відміну від моєї сестри. У неї з першого класу хлопців кого хочешь вибирай. І у нас дома майже кожен тиждень у п'ятницю сидить якийсь чи Нік, чи Феш, чи взагалі Валентин. Я з ним розмовляю, щось показую. В той час як з батьківської спальні долинали крики мами, а за цім фраза Ангеліни: «Ну мама я його кохаю!»
Якщо коротко то для батьків це катастрофа.
Але з іншого боку Ліна дуже добра і гарна. На відміну від мене у неї руде волосся кольору вогню, але нема жодної веснянки. Шкіра як у кожної нормальної людини. Так скажемо жива. А на обличчі завжди є рожевий рум'янець. І вуста червоні як червоне яблуко. Єдине що є схоже в нашій зовнішності - це голубі як чисте
безхмарне небо, очі.
Але характер у нас однаковий. Ми дуже любимо один одного. І скільки я себе пам'ятаю ми не одного разу не сварилися.
Моя мама:
Ізабель Свон. (доречі у нашої сім'ї прізвище Свон таке саме як у Белли Свон із відомого романа «Сутінки») Моя мама. Вона працює лікарем в лікарні. І дуже сильно любить свою роботу. Це все що я можу про неї сказати.
Мій тато:
Мій тато, Бенжамін Свон, дуже впливова людина. Якщо чесно, то я до сехпір не знаю де він працює. Але у нас завжди були гроші в сім'ї і ми ніколи ні вчому не нуждались.
А взагалі у мене дуже гарна сім'я. Ми дуже дружні і любимо один одного.
Коментарі