Вірші
Обійми мене..
Обійми мене немов востаннє,
Прозвучить у соло знов струна,
Не стиха вона до рання,
У піснях її лежить душа.
Такі солодкі як мед вуста,
Глянувши в очі - в них бушує море,
В моїй руці - твоя рука,
Любов страхи усі поборе.
І знов струна звучить одна,
В твоїх обіймах я втонула,
Втілила мрію у життя,
З тобою я про все забула.
Обійми мене немов востаннє,
Прозвучить у соло знов струна,
Не стиха вона до рання,
Не стиха й любов моя.
2
0
339
Листя опало весняне..
Листя опало весняне,
Вітер нам вказував дорогу,
Туди де маки,
Літо запашне,
Повірила у диво знову.
Дорослі хоч,
Душа дитяча,
Думками лину в синє море,
Думками лину у глибоке,
Де не спіткає люте горе.
Крокуй вперед,
Живи кмітливо!
Поглянь на гори мальовничі!
Поглянь на це прекрасне диво!
Послухай спів той таємничий.
Не бійся гріз ти,
Вийде сонце!
Засяє щастя угорі,
Поглянь раненько у віконце,
На маки,
Хоч вони й малі.
Запам'ятай одне,дитино!
В майбутнє крокуй ти охоче,
Ти розвивай в собі людину,
А вітер хай тобі шепоче..
1
0
332
Відлуння епох середньовіччя
Відлуння епох середньовіччя,
Століть так багато,
Які ж вони різні..
Зійдіть же ви люди з узбіччя!
Зніміть же ви маски ті сірі!
Погляньте на маки червоні,
На поле з колоссям,
Ось в цьому краса!
Погляньте на небо панове,
В нім зірка сяє сама.
На річку погляньте прісную,
На хвилі,
Як вітер їх колиха,
На течію гляньте стрімкую!
Хіба не в цьому справжня краса?..
Розкинуться гори з думками,
І сонечко зійде із туч,
Милуйтеся люди лугами,
Картинами Українських круч.
3
0
452
Глибокі сині очі..
Глибокі сині очі,
В них море заховалось..
А пам'ятаєш ті безсонні ночі?
У них я закохалась..
Зірки на небі немов шлях,
Вони указують дорогу,
Я не втопала у морях,
Но у твоїм втонула знову.
Безкрайні гори мальовничі,
В них чути голос серцю милий,
У тебе закохалась тричі,
Ти став для мене рідний.
Про це лиш знають ті ромашки,
Які збирав мені у полі,
Про це шепочуть в гаї пташки,
Що в твоїм морі нема солі.
За руку взявши - шторм стихає,
Високі хвилі упадуть,
І лише море твоє знає,
Що в ньому хмари всі зійдуть.
І зІйде сонце за горою,
Розкине промінці по стежках,
Тих самих стежках,що я йшла з тобою,
Що видились мені у снах.
7
0
357
Я не впаду додолу знову..
Я не впаду додолу знову,
Не піддамся.
Хто був зі мною - той зі мною.
Простирадлом одним вкривався.
Я не зважала ніколи на нього,
Своє простирадло,
На нім стільки плям,чорних,
Ніби ворог поруч вкривався.
Зігрівати теплом завжди рвалася,
Це ж мої люди!
Ті,хто в словах мені клявся,
Шукали нагоди..
Друг і злий ворог,
Це ж різні поняття!
Побачивши плями,
Де ж ваше каяття?..
Укривала усіх,вас як рідних,
Про погане і гадки не було,
А на простирадлі крові,море,
Життя промайнуло.
Зібравшись до купи з думками,
Прийняти не можу,
Дивлячись на чорнющі плями,
Слів не знаходжу...
Я не впаду додолу знову,
Не піддамся,
Покривало упало додолу,
Не бажаю зла нікому,
Хай буде вам щастя.
3
0
310
