До поета
Ти народився у сільській родині, Родині бідних кріпаків. У ті часи коли простій людині Без дозволу не можна й слова говорить. З дитинства ти відчув усі незгоди, Ти бачив сльози й піт простих людей. Які від самого світанку і до ночі На панських нивах руки свої рвуть. І з тих, іще незрілих своїх літ Ти почав мріяти про волю. Про вільних земляків своїх, Що змушені трудитися у полі. Ти мріяв про країну без царів, Де кожний з земляків в ній буде вільний. Не буде тих кайданів й батогів В буде лиш добро й святая воля.
2020-05-30 05:30:33
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6846
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2515