Настав новий день.Аня так поспішала до школи,що навіть непоснідала.
- Донечко,з'їж хоча б щось.
- Та ні,мамо,я поспішаю в школі поїм.
- Ну добре біжи,гарного тобі дня.
- Дякую матусю.
  По дорозі до школи Аня з подружкою говорили про новенького.
- Як він тобі Аню?-спитала Маша її найкраща подруга.
- Та гарний хлопець.А тобі як?-спитала Аня.
- Дуже сподобався.
- Ну так,звісно,він ж високий,блондин і дуже симпатичний,а ще в нього гарні сині очі,наче море,в них можна просто потонути.
- Аню ти,що закохалася?-перебила її Маша.
- Та ні,ні з чого ти це взяла?
- Ну мені так здалося.
- Все Маша перестань,це не так.-сказала Аня.
- Ну гаразд.
  Дівчата вже стояли біля школи,пролунав дзвоник і почався перший урок.До класу зайшла вчителька:
- Доброго дня,діти.
- Доброго дня,Іванно Іванівно.
- Так,діти,хто з вас виконав домашнє завдання?-а у відповідь їй тишина.
  Вчителька звернулася до Ані:
- Аню,ти виконала домашнє завдання?
- Вибачте,але ні.
- Але чому,ти ж завжди все виконувала?
  Аня похилила голову,непромовивши ні слова,бо тільки вона знала хто цьому всьому причина.
- Ну гаразд,раз ніхто не виконав домашнє завдання,приступаємо до уроку.-сказала вчителька.
  Всі почали щось писати,а Ваня знову не міг відвести погляду від Ані,сьогодні вона йому здавалася ще красивішою.І так урок за уроком,пройшов іще один день.Аня знову збиралася іти додому із подругами,але Ваня запропонував її провести до будинку.Аня не знала що й сказати вона була на сьомому небі від щастя,звісно,вона погодилася.
- Дівчатка,я сподіваюся ви не образитеся,якщо я піду з Ванею?-сказала Аня.
- Звісно,іди гарно вам прогулятися.
- Дякуємо.
  Вони ішли вдвох і не знали,що й сказати одне одному,та Ваня почав розмову:
- Ти кудись думаєш поступати після школи,адже це вже випускний клас?-сказав Ваня.
- Так,я думала стати лікарем,а ти?
- Ти не повіриш,я також про це мрію.
  Він подивився на неї і посміхнувся,вона трохи засоромилася,аж раптом Аня відчула,що він взяв її за руку,вона була не проти.Так тримаючись за руки вони ішли цілу дорогу до її будинку.
- Ну ось ми вже прийшли,дякую за те що провів.-сказала Аня.
- Та нема за що,ну добре бувай.-сказав Ваня.
- Бувай Ваню!-вона вже розвернулася і ішла до свого будинку,але він її спинив:
- Аню,почекай можна щось спитати?
- Так,звісно,питай.
- Ти не хотіла б зі мною зустрічатися?-сказав Ваня.
- Я,я...я згодна.-промовила Аня.
- Я дуже радий цьому,ну добре тоді бувай до завтра.-він нахилився щоб поцілувати її в щічку.
- До завтра.-відповіла зніяковіло Аня.
  Коли дівчинка зайшла до будинку мама одразу почала розпитувати її:
- Доню,і хто це те проводив?
- Ну та це ж наш новенький Ваня.
- А чому він тебе поцілував?
- Розумієш,матусю,ми тепер з ним пара,він запропонував зустрічатися,і я погодилася.
- Доню,ти що закохалася?
- Так,мамо,дуже сильно.
- Ну що я тобі можу сказати колись це мало статися.
- Добре,матуся,я іду спати.
- Добре,донечко,надобраніч.
- Надобраніч,мамо.
  Сьогодні Аня засинала,напевно,найщасливішою дівчинкою...