Великий

Ната

Надоело, когда дрожат руки, Когда не слушаются ноги А ты идешь, и хочешь быть "Великим" Но страх думает иначе. Ты идешь в огонь и воду, и думаешь что выжить нет и шанса. Сидя в окопе, парнишка рядом произносит пару строк. "Хочу жить, хочу героем быть! возможно ли все вместе!?" И тут враг подходить к нашему окопу Стреляя в нас из пушек в фронт. Я прикрываю этого парнишку и говорю: "Да это возможно ! Тебе я докажу !" Беру ТТ с одним патроном, одним и точным выстрелом, попадаю прямо в цель. Возвращаясь приносим мир, с победою в руках Кто-то из стоящих крикнул: " Вот герои наши", "Вот наша победа" Я остановился, сняв свою фуражку, поклонился. " Спасибо вам, вы стали нашим утешением" " Спасибо вам" Память о погибших и выживших..... 08.05.1945 09.05.1945 давайте помнить...

2019-05-09 19:34:54

Інші категорії

Поеми Подійні Для дітей Сумні вірші Історичні Пейзажні

Інші поети

Visha

@cuckoo_brunette

EightNoAme

@EightNoAme

Морок Неферат

@morok_neferat

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5164

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16098