Після того , як Жека випихнув нас з міні-реальності . Ми почали шукати все , що пов'язане для того , щоб знищити порчу. Ми маєм найти якесь дерево і знищити його чи можливо іншу дію зробити. Останнім часом Ельза і Люсі дивно себе вели наче готувались до якоїсь жертви. І вдягались не , як завжди. Ми дізгались про дерево в Сахарі . Ми вирушили туди . Я , Емілі , Ведьма , Ельза , Люсі. Я вирішив за все повернути Жеку. Пройшло приблизно 5 днів перед тим ніж ми найшли те дерево. Воно було велетенським. Ми розділились для його огляду . Ведьма найшла вхід і покликала до сторони дерева , яка напрямлена на північ. Коли всі прийшли ми почали думати , як відкрити ті 6 метрові ворота в середину. З одного боку дерева була гравюра з демонами і замкова скважина , а з другої ангели і така сама замкова скважина. Замки мали бути 2 метра в довжину і 1,5 в діаметр. Коли ми вирішували , де найти ключі дівчата сказали:" Насправді ключі в нас з Ельзою але в нас сама сила ключа , а потрібна форма для пересадки цьої сили і коли ми відкриєм ці двері ми помрем." . Саня був в шоці . Він не хотів , щоб вони помирали ,але він нічого не міг зробити окрім згоди. Лишалось одне найти самі ключі. З кожного боку від воріт були портали , а в них можна було віднайти один ключ на один портал. Ми пішли спочатку в бік ангелів. Коли ми ввійшли в портал ми не могли й подумати , що рай таке темне місце. На нас напали ангели . Вони всі були в порчі і нам прийшлось їх всіх перебити , але вони не були похожі на таких , які на землі. Саня подумавши сказав:
Це їхня реальність , яку створив Гавриіл і ,де він ховався . Коли ми дійшли до якоїсь башні і піднялись на неї побачили одного знайомого . Сам рай виглядав наче кусочки парку без дерев і повсюди були летючі острівки . В башні сидів Міхель , який вижив після Саніного удару ногою. Він не хотів віддавати ключ . Сказав , що треба вбити ангела Міцелу саме вона принесла сюди порчу і після того він дасть нам ключ. Ми погодились і пішли до Міцели . Вона була в якійсь незрозумілій будівлі . Літаючи там все нищила. Саня швиденько обстріляв її і скинув в низ , а Емілі билась проти неї мечем. Коли ми перемогли і почали її розпитувати то вона розповіла , що це Міхель приніс порчу , а не вона. Ми залишили її в спокої і пішли до Міхеля знову . Він сидівши на кріслі вже чекав на нас . Тримав він в руках кінжали Жеки. Від цих кінжалів всі божеволіли і вже весь в порчі він атакував нас кінжалом. Саня достав меч і одним своїм ударом відкинув до стіни , а Ведьма протитанковою ракетою пробила стіну разом з Міхельом. Він приземлився на один з островів і почав постійно твердити :" Краса це смерть , а не лице. Краса кров'ю намальована ." І так постійно поки ми не атакували його . Він постійно уникав всього наче знав кожен крок. Це була особливість кінжалів робити невловим психом того хто їх тримає. Саня зрозумів , що потрібно робити. Тому викинув всю зброю і почав атакувати в рукопашну. Він почав використовувати тактику противника. Тільки ще більший псих пішов би в рукопашну. Саня почав бити так наче це його останній бій . Він почав перемагати але Міхель відрізав йому ліву руку і вибив праве око. Нізвідки прилетів чорний ящик. Ящик одразу відкрився після приземлення і встановив Сані нову механічну руку і око. Після чого надягнув на нього екзоскелет. Саня не був впевнений в успіх , але іншого виходу не було , а дівчата пішли шукати ключ. Саня відрізав руки Міхелю мечем яким бився проти нього і який подарував йому Жека. Кінжали він забрав собі , але він не збирався ними користуватися. Міхель перед смертю подякував йому , що звільнив його від зброї. Саня забрав свою зброю і пішов до дівчат . Вони вже встигли найти ключ. Ми повернулись назад і вирішили піти в ад за іншим ключем. Коли ми прийшли там було майже все чорне. Ріки лави , гострі закручені гори , замість неба хмари попелу , а світло йшло від червоного сонця. Коли вони ходили по аду вони найшли чийсь маєток , а точніше замок. Там колись жив Древдон , який був правою рукою самого головного і єдиного падшого ангела в аду.  Але зараз там живе Ліліт. Її ще називають царівна ада. Вона сама не несла небезпеки . Тільки попросила Саню про послугу . Що коли той знищить порчу зайшов до неї знову , але сам. Дівчат це розізлило . Саня погодився за одної умови . Що спочатку Ліліт віддасть ключ для воріт в дереві. Ліліт майже немала одягу . Шкіра її була червона майже , як кров. Одяг закривав лише інтимні місця , а все інше було відкрите на показ. Очі в неї були сині аж світились. Замість волосся були роги вигляд яких нагадував чимось корону. Ліліт віддала нам ключ і ми пішли. Коли вже треба було відкривати двері всіх нас порча поглинула і ми опинились з іншого боку того самого дерева але світ був іншим і дерево виглядало так наче мертве понад сто років. Коли дівчата провели деякі маніпуляції над ключами вони були готові і водночас всативили їх в скважини. Двері відкрились , а дівчата попадали . Вони були мертві , а їхні душі стояли біля дерева і показували Сані "прощавай" . Саня , Емілі , Ведьма. Єдині хто лишились перемогти порчу , а точніше Аввісалома.