Ми прибули до бази і не сильно чекали на , щось грандіозне. І швидко проникнули всередину. В стилі :"без церемоній". Головний не встиг все зрозуміти ,як ми вже на складі шукали мої коси і т.д. А коли знайшли ми почали тікати . Емілі легко взлетіла поки щит не закрив базу. Я не зумів і переховувався досить таки не довго. Поки не попав по вентеляції на арену. Там я впав на підлогу і забилась тривога всі входи і виходи закрились. Почали на мене випускати зомбі. Я всіх зомбі перевалив за 30 хв . Через те , що я вже не демон боротись своєю косою і стріляти з револьвера стала проблемою. Тому коли вони закінчились ті зомбі . До мене підійшли охоронці вирубали електрошоком. І залишили на арені в одних штанах з плащем , що був на костюмі . А єдина зброя ,яку не забрали то мої коси. Я не міг їх взяти бо вони мене не признавали. І на мене випустили зомбі-танка. Мені прийшлось через біль їх активувати і ,коли вони нарешті побачили мою КД якої майже не було то вони прийняли мене . І віддали всю КД мені для того ,щоб я міг знову стати демоном. Але замість кос були вже два кінжала . І з такими кінжалами мені прийшлось боротись проти танка. А сам танк був 5 метровий і з великими руками , якими чавив ворогів. Прийшлось обманом брати ворога . Спочатку по його руці зібрався на шию і почав ним керувати і направив його до місця , де головний стояв і мій костюм . Швиденько переодягнувшись. Я добив танка з револьвера. А до кінжалів приєднав ланцюги ,як Кратос із гри "God of War". І я почав тікати знову , але на цей раз я почав використовувати швидкість костюму на всю і розігнався до степені , що випригнув з щита . Я згадав головного наглядача. З ним я вперше серйозно бився і саме він відібрав мій амулет . За це я йому помщусь. Коли я біг назад замітив , як Емілі летіла до їхньої бази . Я швидко розвернувся розігнався знову запригнув їй на крила і змінив курс польоту назад . Випадково я зламав трохи крила і систему бігу в себе. Приземлення було важким поскільки ми в лісі опинилися. Сигнал ловив , але наші не відповідали і нам прийшлось власно руч вибиратись із лісу і якось добиратися додому , а це досить таки далеко. Ми йшли не спіша. Чекаючи поки нас найдуть. Ми почали обживатись в лісі поки нас не найдуть . Я вирішив вийти з лісу і подивитись , де ми опинились. Датчики показували радіацію . Я маю думку , де ми але надіюсь ми не тут. В лісі побачив знак "Чорнобиль" . За 3 роки після війни з Росією . Чорнобиль зробили містом відлюдників. Я швиденько найшов Емілі і ми пішли туди до міста. Емілі була рада побачити це місто. Але воно стало досить небезпечним бо нагадувало гру "Сталкер". І це було зовсім не добре бо вижити тут досить важко особливо , якшо ти тут вперше і без підготовленої людини. Тому ми старались все уникати і виживали , як могли. Хоча мене і Емілі порахували , як галюцинації . Там це досить часто траплялось. І я забрав їхню зброю і одяг. Нам прийшлось зняти наші шоломи і надягнути поверх костюмів ще одну одежу. Було нормально бо там досить таки холодно бувало. Ми швиденько спіймали машину.

Ну що салаги ви тут вперше?
(Сталкер)
Да трохи не звично , але так.
(Жека)
А то хто з тобою. Невже дівчина. Гранату в жопу . Звідки вона і скільки за одну ніч?
(Сталкер)
Я вам...
(Емілі)
Тихо . Вона не простітутка. Я її маю перевезти через Чорнобиль. Мені заплатили я везу.
(Жека)
Ну що ти навіть не повеселишся з нею?
(Сталкер)
Ні. Я не настільки з розбитою гордістю.
(Жека)

Почалась гроза і досить сильна. Ми їхали у військовій машині , яка перевозила людей. І нашу розмову чули всі. Один не витримав і почав підкочувати яйця до Емілі. Я попередив , що добром це не закінчиться . Один сказав , що буду так говорити то получу. Я не боявся їх і сказав : Ну раз таке діло без бою не обійтись. Я швидко всіх розкидав всередині. І перед машиною вдарила блискавка . Машина перевернулась , а я обнявши Емілі закрив від удару її. Коли я відкрив очі побачив в руках заснувшу Емілі. І легко видихнувши подивився до машини. Ніхто не вижив окрім нас. Я оглянув нас обох нічого смертельного не було . І нам прийшлось тимчасово перебувати в Чорнобилі поки не виберемся.