Ми спочатку нікуди не спішили йти бо не знали куди. Я пройшовся і знайшов ,якісь палатки і покликав Емілі іти за мною . Вона була ніяка. Я потім спитав , що таке. А вона просто не виспалась перед тим ніж летіти на арену спасати мене. Піздец я в шоці. Я думав депресняк , а хуй там не виспалась і головне почала мене дразнити постійно.
Так ті палатки не сильно далеко . Приблизно 2 км. Можеш іти сонна ти наша?
(Жека)
Я не можу йти я спати хочу.
(Емілі пробурмотавши)
Давай на спину візьму і понесу. Чи як?
(Жека)
Дя. Давай на спину візьмеш , а я посплю .
(Емілі)
А не дофігалі хочеш. Аааа. Шо з тобою поробиш давай залізай.
(Жека)

І так я почав іти до тих палаток. Але саме важче було попереду . Я поки йшов вибило в інтерфейс всю інформацію за останні 6 років аісля поставлення нового куполу над енергоблоком. Виявилось сюди скидали всі радіоактивні відходити і тварини почали мутувати . Не встиг повністю прочитати все , як я вже майже дойшов до палаток . Як позаду почав хтось бігти на мене . Я швиденько прибіг до табору ,який я не зразу розгледів його. І почали відстрілювати мутувавших собак , які за нами бігли. Прийняли нас тепло в таборі та все розповілі . Що тут коїться і чому сюди привозять все більше і більше людей. Виявилось , що над цим місцем спеціальний бар'єр . Який впускає ,але не випускає. Я зрозумів , як він працює. І ще вони всі розказали про чорну рідину , яка разом з радіацією можна компонувати ,куди хоч. Мені дали печево з цим і коли я з'їв одне я не зміг відірватись. І світ наче застигав , коли досить велику кількість з'їси. І моя КД знову почала відновлюватись. Я записав це може пригодиться. Ще розказали про 3 табори : Сталкери , ООТ , Радармія. Ми попали до сталкерів. ООТ - це організація об'єднаних таборів. Вони дуже обширні і зброя в них краща , але досить жорстокі і не полюбляють сталкерів і радармійців . Радармія - це радіоактивна армія проти якої ніхто не йде бо всі з них мають в собі дуже велику дозу радіації але через КД вони не помирають. ООТ  мають вихід з Чорнобиля , але вони нікому не дають вийти. Поки мені це все розказували настав ранок  один з сталкерів (його звали Іван ) вирішив показати місцевого баригу. Емілі встигла виспатись , але була голодна . Я вирішив приготувати , щось на швидку руку. Бутерброди з маслом і ковбасою єдине , що було те було. Вона поїла і ми пішли. Ну природа там була класна. Тепло, світло, прохолодний вітер заєбумба. Коли ми прийшли вхід виглядав ,як підвал . А всередині досить таки затишно. Баригу було звати Петрович . Всі його так називали . Товари в нього були досить хороші і дешеві і можна було брати різні завдання . Ми купили в нього карту і орієнтуватись вже було легше. Ми взяли по-моєму з десяток завдань. Ще купили продуктів і амуніції . Ну коли ми вийшли нам повезло побачити аномалію . Це посуті були , як вікна в певні місця або часу. Це досить гарно виглядало але небезпечно. Ми вирішили почати з легкого захистити караван.