Коли вони вже прийдуть?

(Жека лежить на своєрідному операційному столі)

Він точно впорядку?

(Надя за дверима)

Так. Я вчилась на медичному і була хороша в практиці.

(Невідомий жіночий голос)

Розв'яжіть мене бляха муха.

(Жека прикутий до столу ременями)

Привіт. Я Оля і тепер я ваш сімейний лікар.

(Невідома у білому халаті з страшною посмішкою і синьо-фіолетовим волоссям)

Ей ти перукар нещастна. То ти її пофарбувала?

(Жека до Наді)

Вона сама попросила.

(Надя теж починає підходити)

РОЗВ'ЯЗУЙТЕ!!!

(Жека починає брикатись)

Та добре добре.

(Оля і Надя відпускають ремені)

Я тебе вилікувала,

(Оля гордо)

Ти серйозно?

(Жека оглядаючи своє тіло)

Звісно.

(Оля гордо)

Я не до тебе. Ти серйозно повелась на те , що я серйозно пораненний?! Єдине , що було серйозно травмовано це рука , але я навіть сам би то вилікував.

(Жека до Наді)

Ну вибач повелась трошки на її слова.

(Надя трохи відходить від Жеки)

Ану йди сюди.

(Жека встав на ноги)

Іду.

(Надя подавлено)

Дякую , що все-таки приїхала і забрала тіло. Бо чую якби вона перша добралась би , то розрізала б.

(Жека обнімає Надю і косо дивиться на Олю)

Ну я тебе перша знайшла , але не встигла почати операцію.

(Оля нагло посміхається)

Так стоп. Дайте дещо перевірю.

(Жека зайшов за двері)

Так бляха я не зрозумів. Хто мене побрив усього?

(Жека по злому вдягає штани помалу)

А що не так?

(Надя і Оля в один голос)

Ви мені підштаники збрили.

(Жека по злому)

В тебе були волосаті ноги.

(Надя)

То були підштаники!

(Жека вдягнувши штани вдягає фартух для робіт з електронікою)

А це він куди так?

(Оля зацікавлено)

А то я іду робити зброю і гранати. Ти будеш в нас і медик і дослідник тих черв'яків. Бо я за всім не встигаю. А ти перукар мій особистий приведи всіх дронів сюди дороблю їм дещо.

(Жека бере паяльник і електросхеми)

А він щось в тому розуміє?

(Оля пошепки до Наді)

Так. Якраз таки він на весь Львів радіо своє поширив.

(Надя бере джойстики і веде дронів назад)

Цікаво цікаво. Слухай ти іди сюди.

(Оля до Жеки)

В мене ім'я є!

(Жека злий)

Є одна проблема через , яку Львів можуть розбомбити через пару місяців.

(Оля до Жеки)

А тепер розповідай все детальніше.

(Жека присів на крісло з колесами і відкрив кагор)

І тут почалась срака. Як виявилось на високому замку є гніздо цих черв'яків. І якщо не знищити протягом певного періоду або якщо воно не буде активне , то тоді Львів повністю розбомблять заради безпеки. Прийшлось робити нову зброю проти тих зомбі і черв'яків. Оля як виявилось не зі Львова її спеціально сюди завели , щоб вона досліджувала черв'яків і як їх позбутись. Я розповів все , що сам знав і по її словам цієї інформації достатньо для того , щоб можна було знищити те гніздо. Але це не найбільша проблема як виявилось через хвилину. До нас в епіцентр увірвались мутанти з Форуму. 6 людей. Я швидко вдягнув захисний костюм і взяв тільки ножа. Я спустився по тросу до перших трьох. Прийшлось дуже скудно битись , бо сильно багато , тому більше ухилився і ранив. Вони через черв'яків замість м'язів сильно отупіли , але користувались трубами і ножами , щоб пробувати вдарити. Прийшлось розводити їх у лабіринтах. Коли я вибіг із-за одного прилавку , то одразу заховався за сусідній і коли вони почали мене шукати , то я по тихому вбивав їх. Поки не лишився проти одного. Він був найрозумнішим. Прийшлось битись у ближній бій. Він часто використовував удари ногами , як тхеквандо. Мені прийшлось дуже швидко реагувати. Так коли він пробував попасти по мені правою ногою я правою рукою встромив ножа у місці згину за коліном , а лівою рукою витягнути ножа. Тільки він встав на ту ногу , як почав на неї падати. Тоді я одразу коліном і ліктем вдарив по вухам. Коліном у праве , а ліктем у ліве. Барабані перетинки порвало одразу , а від звукового удару втратив свідомість. Я його одразу зав'язав і почав бігти назад. Бо ще було троє мінімум. Взяв перше , що було це розвідний ключ важкий. Коли я добіг на другий поверх до них , то один з них пробував вибити двері , а інші двоє дивились за всім іншим навколо. Я скинув одного , але він взявся черв'яками за мене , а інший почав бити у живіт. Прийшлось кинути ножа у того хто вибивав двері. Той впав замертво , бо попав у голову. Я ногами схопив того хто бив у живіт і разом з ними впав на перший поверх. Важким ключем я сумів розбити одному череп , а той що тримав за шию встиг встати і відкинув мене. По відчуттям було таке , що тіло неймовірно важке і не слухається. Коли підійшов останній , то я кинув у нього ключа , але той його відкинув своїми щупальцями. Я взяв його за шию і почав головою бити по його лицю. В мене неймовірно товстий лоб. На лице після того не можливо було впізнати , бо череп зламав. А мій весь був у його крові. Я вже сам дійшов до дівчат. Вони не сильно були перелякані через тих мутантів. Але коли побачили мене у крові одразу на операційний стіл. Оглянули і сказали , що нічого надто серйозного. Я швидко відновив свій ритм роботи і зробив ще пару банок вибухівки. Ще прийшлось зробити зброю для Олі. Після того ввечері я відключився. І чув як вони двоє сварились. Швидше за все за мене. Бо один сильний і сексуальний хлоп на двох дівчат. Але не факт звісно. То для мене лишилось загадкою.