Я Жека. Або як мене кличуть на весь Львів "Кур'єр майстер". Хоча це не повне ім'я. Там багато чого , що я вмію , але то так скорочено. Зараз я не у Львові і попав разом з другом у неприємну ситуацію. Львів закрили повністю , але я єдиний знаюю вихід. І єдиний знаю , як вбивати паразитів. Але є і мінус. Мене зараз можуть вони вбити. Тому не буду тягнути розповім , як все починалось. 

Почалось це пару місяців назад. Я влаштувався працювати велокур'єром. І поїхав на перше замовлення купити продукти у магазині і привести до квартири. Ну я сів на свій велосипед і поїхав з навушниками на голові. А я не зі Львову , а студент з іншої області тому користувався навігатором. Поки їхав , то замітив що люди нападають один на одного і цілують і після того один з них падав і бився у конвульсіях. Ну я проїхав і рухався туди куди мені треба. Коли приїхав і віддав то трохи зрадів поки сусід замовника не поліз цілуватись , а з його роту , якийсь черв'як не почав лізти до мого роту. Я відпихнув його ногою і дістав ножа , якого завжди ношу з собою і прийшлось убити. Сусід то живий був , але видно свідомість померла. Бо він вже був наполовину перетравленний з середини. Да я на місці вбивства одразу зробив розріз тіла на огляд. Вигляд не самий кращий. Але я спустився сів на велосипед і як нівчому не бувало поїхав далі. На мене вони не зважали , бо я велосипед у мене тихий. А тільки десь бахнеш , як вони , як скаженні бігли туди. Більша частина людей встигли заховатись. А я що. Я тікав на велосипеді. Зомбі не пробували переслідувати. Тому я заховався у великій будівлі , де можна було посилати сигнал на весь Львів. Я вирішив цим скористуватись. Добре , що я вчився на електроенергетика. Зробив щось подібне , до ще одного програвача , але цей реагував тільки на мій телефон. І з телефону на передавач кидав сигнал , а той пускав певні мої голосові повідомлення по всім радіо Львову на певній частоті. На це я розраховував. Поки налаштовував всю цю конструкцію і систему , то позаду мене був "камікадзе". Весь покритий тими черв'яками. Фу мерзота. Я тоді якраз тоді з розеткою розбирався. І один з черв'яків як гарпун полетів у мою сторону , а я тоді не знав про те що камікадзе позаду і випадково ухилився і черв'яка вбило струмом. Я обернувся і сильно захотів в туалет. Я облив водою ту заразу і взяв провід , який встиг підключити до електромережі і приготувався. Тільки камікадзе зайшов у калюжу , як весь він впав і всі черв'яки теж померли. Тепер знаю , як їх можна вбити. Але камікадзе почав збільшуватись. Я сховався за стіл , а те тіло вибухнуло. В туалет я перехотів , хотів штани помити , а в туалет ні. В кінці кінців я налаштував те що хотів і підключив свій номер телефону до того. І коли я дзвонив , то телефон одразу передав після сигналу на голосове повідомлення все що я скажу через радіо на місто. І перше , що я сказав це було :" Я кур'єр і буду розвозити все що вам потрібно , а радіо я сам налаштував і буду давати вам новини про Львів , які тільки зможу визначити. Номер телефону мій такий +380**********. Гроші не приймаю лише рівноцінні речі". Ну і подурному зробив. Але той хто подзвонив першим запропонував мені , щоб я дістав для нього автобус робочий і три каністри бензину взамін він дасть мені весь "Епіцентр" біля північного автовокзалу. А що я? А я погодився. Автобус дістав і три каністри теж. На диво було легше ніж думав.Всього лиш підняти автобус , який був на боку і злити бензин з інших машин. Єдина проблема була це знайти три каністри. Коли все привіз до епіцентру , то він дав мені ключі від всіх дверей і швидко сівши поїхав. Я одразу запідозрив , що щось не так. І мав вже на той момент биту , які обмотав голим дротом через який йшов електроімпульс коли натискав на кнопку. А що треба було чекати від студента електрика. Коли відкрив епіцентр , то звідтам одразу повалило купа зомбі. Але я встиг на весь одяг зробити захист від них. Закрив все тіло у пластинах , які проводять струм і всіх черв'яків вбивало одразу , а тіла падали. Струму у пластин не хватило на всіх , тому пару поранень я отримав. Я не такий дурний , як той хто дав мені ключі. Бо всередині автобусу було пару зомбі. Я автобус причепом тягнув. А каністри дав пусті. І я з бінокля бачив , як автобус в'їхав у Галицький ринок. Сумно , але він на то заслужив. Підставляти мене ніхто немає права. Та й виїхати звідси теж нереально. Бо поки налаштовував хвилю встиг почути , як говорили по радіо , що Львів закритий військовими. А я тимчасом закрився у епіцентрі. Прийшлось оглянути його пару раз на рахунок інших таких зомбі. А коли я готував собі кухню до мене ще дехто подзвонив. 

Алльоу

(Жека на своїй хвилі)

Любий це ти?

(Надя , дівчина Жека)

АААА. Забув про тебе. Зараз я поїду заберу тебе. Кажи , де ти є.

(Жека зрозумівши всю ситуацію)

Я в безпеці у якомусь гіпермаркеті чи ТРЦ. В нас тут більш менш спокійно і перевіряють на тих паразитів. Страшно самій бути , але я стараюсь бути спокійна. Ти приїдеш мене забрати?

(Надя тривожно)

Пу пу пу. Ти можеш описати , що за гіпермаркет чи ТРЦ у якому ти?

(Жека думає над планом)

Не знаю. Тут нічого не видно через людей і багато , яких магазинів забрали назви і перелаштували під щось інше. 

(Надя тривожно)

Може ти у Вікторії Гарденс?

(Жека оглядає карту Львова і позначає колом всі можливі ТРЦ і гіпермаркети)

Ні. Тут лише один поверх. Напевно.

(Надя тривожно)

Це срака. Добре давай так візьми і зроби електро шокерну рукавицю. 

(Жека хоче пояснити , як робити)

Але я в тому не розуміюсь. 

(Надя перебивши)

Зараза. Тоді запам'ятай таке. Не дай черв'яку заповзти в тебе і якщо бачиш зомбі то бий їх током.Тільки не сильно кому це розповідай. Бо зараз почнеться революція ну і ти далі сама розумієш. 

(Жека починає робити рукавицю-електрошокер)

Добре. На цей номер тобі дзвонити?

(Надя)

Так. Але лише з 12:00 по 12:30.

(Жека шукає акумулятор до рукавиці)

А чого так?

(Надя здивовано)

Я тоді обідаю.

(Жека знайшов акумулятор і йде робити рукавицю і ще пару прибамбасів)

Добре. Я пішла візьму поїсти.

(Надя кидаючи трубку)

Ну тепер справ мені хватає. Прикольно тут є квадрокоптер.

(Жека замітив квадрокоптер і в нього з'явилась геніальна ідея)

Я зробив своїх розвід дронів. Взяв всі квадрокоптери , які сумів і написав невелику програму для них. Через башню , через яку я веду радіотрансляцію , я ще зробив посилювач сигналу для квадрокоптерів. А їх самих запрограмував на пошук по фотографії. А щоб довго не мучитись. Знайшов телефони і на них через готові програму збігів по обличчі вже дивився , де є моя дівчина. Зайняло воно в мене всю ніч. На ранок я виглядав так наче мені 70. Але це через те , що штукатурка випадково на голову посипалась. Коли вмився , то трошки ожив. Запустив одного дрона і слідкував за ним. Програма прекрасно працює. І я почав приймати замовлення. В пару ТРЦ потрібно було завести їжі. Багато їжі. Взамін вони дали б щось що я хочу на вибір. Ну як тут не погодитись. Коли збирався їхати замітив на касі одноразові сигарети. Як вейп тільки менше. Взяв саму сильну і так покурючи придумав. Я взяв автобус не подалік і доробив дещо у ньому. Зробив скажемо так водій замінник на дистанційному керуванні. Всього лиш система поршнів і сигнало приймачі. Але була проблема треба ж їжі набрати , то я зробив по іншому. Систему відкалібрував і заклав усе потрібне для їзди. І поїхав на велосипеді а позаду мене автобус. Підїхали до Ашану , неподалік від центру. Там як виявилось є зомбі. Якраз попробую зброю. Але з ними було щось не так.Вони наче губились у просторі. Не бачили і не чули. Як виявилось всі ті радіохвилі на них впливають. Бо тільки я включав якесь повідомлення по радіо , як вони завмирали на мертво. Цікава знахідка , але мені не до того. Я заніс всі необхідні продукти і швиденько доїхав до всіх ТРЦ , де потрібні були продукти. Якраз поки розвозив подзвонила Надя.

Ну що маєш , якісь думки , де я можу бути?

(Надя трохи спокійно)

Ну більш менш. Ти скажи мені одне чи привозились продукти до вас?

(Жека оглядаючи список ТРЦ куди продукти провіз і забрав багато різних приладів)

Так були. Приблизно в 10:30. А що?

(Надя згадуючи)

Ага зрозумів де ти. Завтра постараюсь тебе забрати.

(Жека переглядаючи список ТРЦ куди і коли привіз їжу)

Ого. І де я?

(Надя радісно)

Ти в Форумі. Але є одна проблема. Людей не випускають і не впускає охорона. Мені прийшлось придумувати , що взяти взамін. Тому треба почекати поки люди не почнуть божеволіти і поки в когось не появиться ідея як економити їжу , але при тому виганяти людей.

(Жека серйозно)

Зрозуміла. Мені зараз сидіти на дупі рівно?

(Надя спокійно)

Так. Зараз я хочу дещо визначити.

(Жека оглядає карту Львову і дивиться на залізничні шляхи)

От так приблизно пройшов перший місяць цього пекла. Не день , а саме місяць. Коротко і по суті. Бо перший місяць був тихим і спокійним , а далі ставало тільки гірше.