(Р.Б. дивлячись на МРТ мозку)
Не дивуйся я ж геномодифікований. Архонт. Він пробував когось створити , але я бракований через якийсь збій.
(Вайс встаючи і оглядаючи своє лице в дзеркалі)
Ну навіть так. Краще не вживай щось що нашкодить мозку.
(Р.Б. відходячи від монітору)
Дякую. Наразі нам треба до мого кабінету. Ключ карту не потрібно там керує мій ШІ.
(Вайс виходячи з кімнати)
Як думаєш , що це було?
(Р.Б. стискаючи молот)
Питання цікаве признаю. Відповідь я наразі не маю. Але можу сказати точно. Воно може завдати шкоди. Якщо воно здатне шкодити — значить живе. А якщо живе, то ми йому чимось не сподобались. Отже воно нам явно не друг , але раз немає спроб знищити тут і зараз то не ворог. Як мінімум зараз.
(Вайс закурює останню сигарету)
Це була остання так? Дай доступ на мій КПК я тобі роздрукую ще пачку.
(Р.Б. показуючи девайс)
Добре. Знаєш як користуватись принтером?
(Вайс затягуючись)
Так.
(Р.Б. тримаючи пусту пачку сигарет йде в інший відділ інженерного відсіку)
А я до тієї робо пані.
(Тоненький дим йдучи слідом у темряву)
Склад браку. Кут зі зламаними андроїдами для втіхи. На підлозі сидить самотній андроїд жіночого типу. Кодова назва L-1 SA (Limited-1 Special Android). Вона не пам'ятала , лише відчувала. І ці відчуття її лякають. Двері до складу відкрились і ввімкнулось світло. Повільні , ледве чутні кроки. Піднявши голову видно чоловіка. Знайомий , але вигляд інший. Запах. Такий як і тоді. Погляд змінився. Не добрий.
Ліса. Я Вайс Рокмейз. Людина , яка перевіряла твій стан щойно ти прибула на станцію. Пам'ятаєш?
(Намагаючись звучати м'яко)
Містер окуляри?... Пам'ятаю. Не треба. Не віддавайте. Прошу.
(Ліса щось згадавши)
Вибач мене. Це моя провина , що я передав тебе їм. Вони вже покарані.
(Вайс ставши на обидва коліна і опустивши голову)
Містер...окуляри? Їх немає? Точно?
(Ліса шоковано , але з легкою надією)
Абсолютно я сам це зробив. Я хочу виправити помилки. Підійди до мене.
(Вайс протягуючи руку)
Момент. Ліса протягувала руку до його. Вона протягує її знову. Вперше допомога не прийшла, лише біль. Ліса в пориві вдарила Вайса по руці і втекла у куток. Кість вивернута. Одним ударом об ногу і кисть на місці. Глибоко дихаючи , контролюючи себе , Вайс подавив біль у собі.
Ліса прошу тебе. Я не дам цьому так залишитись.
(Вайс обережно наближаючись)
Точно?... Ви точно добрий?
(Ліса дуже насторожено)
Я не знаю чи є добрим. Я знаю лише те що ненавиджу коли шкодять.
(Вайс завмерши дивиться у підлогу)
А що ви будете робити?
Обійму тебе і твої спогади покинуть тебе.
(Вайс тяжко видихаючи)
Позбавте мене них. Прошуу...
(Ліса вся в сльозах)
Вайс ніколи не бачив таке у житті. Прохання про смерть. Р.Б. відчував те саме. Це не боляче. Це вага. Вайс тримає в обіймах Лісу. Флешка в порті біля потилиці. Система почала діяти. Лісу почало сіпати. Видалення пам'яті не доскональна. Вайс тримав Лісу , але її пальці пробились поміж ребра. КПК показує повільну роботу системи. Пальці стискаються. Біль зростав. Але обійми не слабшають. Тихий звук крапель. Рідина , яка падає на підлогу. Це кров. Півгодини. Стільки пройшло часу. Рука андроїда мала криваву лінію. Вайс застиг , майже при свідомості , не відпускаючи Лісу. КПК закінчив процедуру. Вайс впав на бік. Дихання збите. В очах - туман. Ліса вмикається. Надіюсь спрацювало. Світло миготіло невпевнено.
Агов. КПК показує активацію системи. От і добре.
(Вайс у халаті і з окулярами)
Зараз ми зробимо міні тест чи чуєш ти мене чи ні. Підніми праву руку і покажи великий палець.
(Вайс дивлячись у КПК)
Перед очима промайнула права рука і було видно великий палець , але відчуття..... наче пальці у крові.
Прекрасно. Скажи назву своєї моделі.
(Вайс зробивши позначку)
L-1....
(Інтонація звучала неприродно)
Добре. Кодове ім'я Ліса. Тепер останнє. Для чого була створенна твоя модель і які в неї функції?
(голос Вайса почав механічно тріщати)
А яка в мене ціль?
(Ліса задумуючись)
Глибокий вдих , відкриваються очі. На стелі миготить лампа. Пальці в крові , поруч лежить Містер окуляри. Весь одяг порваний. Я не пам'ятаю кінця розмови , але щось в мені не те. Пробуючи торкнутись тіла , яке ледве дихало відкрились двері у коридор. У темряві світились дві фіолетові цятки. Очі. Коли фігура вийшла на світло — це був чоловік. Великий , темний і високий. Тіло скував страх. Не через вигляд , а те як я бачила його. Відчуття неймовірного страху скувало мене. Він відклав молот. Сів на одне коліно і протягнув руку до мене. Я подивилась на руку і замітила дещо. Його рожеву бороду. Я згадала його бороду. Сльози йшли без зупину , але і страху не було.
Чуєте ви двоє. Я тут ще 5 хвилин і реально трупом стану. Спасай мене горила з рожевою дупою. Вибачай лице зі сракою переплутав.
(Вайс ледве дихаючи дивлячись на всю сцену)
Зараз зараз. Як ти взагалі до цього дійшов?
(Р.Б. посміхаючись)
Розкажу , якщо не здохну. Неси мене. Ліса ти з нами. Мені необхідно буде перевірити твій фізичний стан і всі схеми вручну.
(Р.Б. підняв Вайса на руки)
Як скаже..те?
(Ліса невпевнено)
Медичне відділення інженерного відсіку. Кабінет для важких травм. Вайс лежить під анестезією поки ШІ робот виконує операцію.
Тобто останнє, що ти пам’ятаєш — як він перевіряв тебе?
(Р.Б. через вікно дивиться на Вайса)
Самий чіткий спогад так. Але відчуття що щось не так.
(Ліса стискаючи руку)
Не знаю чи казав він чи ні , але це ми винні у цьому.
(Р.Б. важко видихаючи)
Він вибачався. Я не маю аудіо пам'яті , але картинка лишилась ... і відчуття.
(Ліса скручуючись)
Ліса тепер тебе ніхто не зачепить.
(Р.Б. дивлячись на монітор)
Але вас я не боюсь. Я знаю вас , але не знаю як саме. Він стер мою пам'ять. Я рада цьому факту і розумію чому. Але цікаво чому ви вибачаєтесь?
(Ліса опустивши голову)
Якщо коротко — сталося ось що. Ти прийшла. Він прийняв. Мав передати мені ,але в цей момент сталось що сталось , а я відправив тебе на склад. Це наша вина. І це все привело до того, що сталося.
(Р.Б. забиваючи свою люльку)
Агов. Дай мені сигарету.
(Голос Вайса через динаміки)
Такому як ти і в такому стані точно ні.
(Р.Б. в мікрофон)
В нас є якийсь план?
(Ліса невпевнено)
Ми і самі його тепер не маємо. Я хотів аби він тебе витягнув. Він сам не знає що робити далі. На станції залишатись так чи інакше це смерть. Певно тікати?
(Р.Б. задумливо)
Є ідея. Треба знайти її тіло. Мій КПК має обов'язково бути в неї. З ним можна пройти через любі двері і отримати любий дозвіл. Без нього нам , так просто не вибратись.
(Вайс після операції сів на столі)
А якщо "вона" жива?
(Ліса не впевнено)
Ми її не стягнемо. Вона кіборг і серійний вбивця.
(Вайс дістаючи сигарету)
В нас з бойових одиниць , тільки я з молотом , ну і він якщо встигне відійти , то кулаками зможе помахати.
(Р.Б. запалюючи люльку)
Але маємо , що маємо. Нажаль ми зараз жертви. Мій КПК він має доступ до всіх камер , постійно доповідає про всі події у всіх найближчих до реактору комплексах. І нас видно.
(Вайс вдягає кофту з кров'ю назад)
Тобто?
(Ліса починаючи розуміти)
Якщо вона жива. То не живими будемо вже ми.
(Вайс трохи втомлено)
І що робити?
(Р.Б. задумливо)
Дай мені пару секунд подумати. Я тільки тільки зі столу.
(Вайс впирається обома руками в стіл і починає бурмотіти під себе)
Це... нормально для нього?
(Ліса тривожно)
Ніколи його таким не бачив. Але раз аж так , це означає , що діло нажаль надто серйозне , а часу надто мало.
(Р.Б. встав напоготові)
Поки Ліса думала до кого з них підійти аби щось запитатись чи дізнатись , вони обоє вже були у своїх думках. Вайс випив пару таблеток з обезболюючим. Р.Б. наготував молот і його очі вже світяться. Вийшовши у коридор , вони обережно йшли до іншого мед пункту , але в прямому і довгому коридорі було видно легке світло. Світло від КПК. Тиша , абсолютна тиша. Вайс і Ліса встали по під стіну і через пару митей з тиші і тьми вистрибнула вона. Ударом ніг вона відпихнула Р.Б. назад по коридору. Вайс ледве рухаючись вдарив рукавицею у її ногу. На секунду її очі розширились і її погляд перейшов на мене і став злішим. Вона потягнула нас обох на землю. Вайс спирається об стіну і захищається однією рукою. Вона б'є п'яткою йому в лице але він ловить її рукою. Через мить через долонь видніється шпилька у крові.
Ти живучий? Паралізував мені ногу.
(Жінка посміхаючись через темноту і тисне однією ногою)
Є таке. Ти ж та сама , що забрала мій КПК так? Ну так от ми можемо всі разом втекти.
(Вайс ледве стримуючи шпильку)
Брешеш. Вже пару людей казали про це , але в паніці здавались.
(Жінка натискає ногою сильніше і прибиває ногу з долоню до стіни поки руками відновлює іншу ногу)
Я знаю тут все і всіх.
(Вайс важко дихаючи пробує прикрити рану)
Мені потрібна гарантія.
(Жінка іншою ногою забирає руку і починає нігтями натискати на місце рани)
З моїм доступом можливо все , але тільки з моїм.
(Вайс посміхаючись і терплячи біль)
Припустимо. Але що це дає мені?
(Жінка хапає шию Вайса)
Вихід. І тільки ми зможемо до нього вивести. А без мене і КПК цього не вийде.
(Вайс якого придушують)
Сміливий. Таких я люблю.
(Жінка починає тиснути пальцями на шию Вайса сильніше)
Вб'єш. Не виберешся.
(Вайса пробуючи стабілізувати дихання і злегка посміхається)
Будеш слухняним проживеш на пару днів більше. Але він буде труп так чи інакше.
(Жінка готова вбити Р.Б. , але ще не відпустила Вайса)
Тільки через мій труп.
(Вайс дістає пістолет і ледве як наводить на Жінку)
Сміливий. Ти ж от от відключишся , але погрожуєш. В очах видно злість і силу. Знаєш , я обожнюю таких. Особливо за пару митей , до того як вб'ю. Але наразі ти мені потрібен. Але лише наразі. Ти будеш першим у списку.
(Жінка посміхаючись підходить до Вайса)
Постарайся.
(Вайс зосереджено і злісно)
Я вже почала.
(Жінка облизуючи губи)