Логіка
Євген Мазурок
Ми всі знаємо слово логіка. Але ніхто. Чуєте? Ніхто нею не користується. Я повсюди бачу людей , які так рідко включають логіку перед вибором чи дією чи словом. Постійно дивлюся за ними. Вони сваряться між собою , як звірі. Пробують показати себе , як когось. Хочуть більшого ніж можуть. Але не все це мене бісить у них. ВОНИ, НАЗИВАЮТЬ МЕНЕ, ПСИХОМ, ТОГО ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ ЛОГІКОЮ. ТІЄЮ СІРОЮ РЕЧОВИНОЮ В ГОЛОВІ. І їм не подобається , те що я їм кажу. Вони не признають помилок. Не хочуть зрозуміти , що вони не праві. Вони не можуть логічно подумати. Ніхто з них не розуміє логіку. Вони всі лише хочуть бути в центрі уваги. Вони нічого не пам'ятають. Вони нічого не знають. Вони ніхто. Вони прості пустоти. Нічого не варті. Нічого не маючі. Нічого , що могло б їх врятувати. Нічого , що пов'язане з істинним значенням слова "Людина".
2020-12-21 14:17:14
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
desperation
Тільки сильні правду визнають, А тормоза дно прочищують) Взагалі, розумію цілком, аналогічна ситуація, яка наболіла
Відповісти
2021-05-14 10:36:40
Подобається
Інші вірші поета
Божевілля Відрізані від істини Гра під назвою "Життя" Шизофренія
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2061
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999