Момент життя
Момент життя я пам'ятаю Коли образ тримав я повно На батьків і родичів своїх Але стався роковий момент. Він пішов Пішов назавжди. Мій вчитель , друг і батько. Пройшовши місяць я згадую момент. Згадую його і не можу стримати я сліз. В момент всі мої образи стали димом. Все злість перетворилася в печаль. І в пам'яті відбиток вогняний лишився назавжди. Я згадую їх лиця. Лиця його друзів , родичів , товаришів. Ті сльози ту печаль я відчував їх на собі. Пройшов лиш місяць , а момент не покида мене. Тепер вертаючись з навчання я приїду з відкрити руками. Створити момент радості для неї. Самої в одній хаті. Скажу я друзям щоб сказали вони всього лиш раз :"Вертайся по скоріше" , "Я тебе люблю". Бо буде той момент коли вони вже не почують. Як би ти горло би не рвав. Крізь сльози би кричав. Немає часу на сварки. Немає часу на образи. Збережіть момент радості своєї. Збережіть для них себе. Створіть момент радісної миті. Момент хорошого життя.
2021-09-03 16:46:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2658
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3116