Момент життя
Момент життя я пам'ятаю Коли образ тримав я повно На батьків і родичів своїх Але стався роковий момент. Він пішов Пішов назавжди. Мій вчитель , друг і батько. Пройшовши місяць я згадую момент. Згадую його і не можу стримати я сліз. В момент всі мої образи стали димом. Все злість перетворилася в печаль. І в пам'яті відбиток вогняний лишився назавжди. Я згадую їх лиця. Лиця його друзів , родичів , товаришів. Ті сльози ту печаль я відчував їх на собі. Пройшов лиш місяць , а момент не покида мене. Тепер вертаючись з навчання я приїду з відкрити руками. Створити момент радості для неї. Самої в одній хаті. Скажу я друзям щоб сказали вони всього лиш раз :"Вертайся по скоріше" , "Я тебе люблю". Бо буде той момент коли вони вже не почують. Як би ти горло би не рвав. Крізь сльози би кричав. Немає часу на сварки. Немає часу на образи. Збережіть момент радості своєї. Збережіть для них себе. Створіть момент радісної миті. Момент хорошого життя.
2021-09-03 16:46:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4375
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2907