Тьма
Євген Мазурок
Наступить темнота. Ніхто там вижити не зможе. Бо всі бояться що згасне їх ліхтар, Але насправді там великі чудеса. Це як вночі . Поки тримаєш світло при собі, Нічого ти і не побачиш. А я іду по темноті під небесними світилам вночі. Не страшно мені йти , бо не існує кращого світила ніж перемога над страхом темноти. Збагнувши це ти відкриєш світ прекрасний . Всі думають , що тьма це непередбачуване зло зі страхом. Насправді воно так лише тоді , коли світло захопило ваші очі. Ви бачили , щоб люди через темноту лишались зору , чи отримували рак? В темноті ми самі собі ворожі. При світлі всі ворожі нам.
2019-12-19 19:48:37
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
nastusa_girl
Класс
Відповісти
2020-04-22 17:37:01
Подобається
Інші вірші поета
Споріднені душі Кажуть :"Чоловіки не плачуть" Кажуть ... Хмурна погода
Інші поети
Rolen
@Rolen0027
Олеся Нюл
@Olesia_Nuyl
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2015
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5608