Голосу якого не існує
Аура їхала в авто свого батька,на задньому сидінні.В салоні автомобіля ,було прохолодно і весняне сонце не доходило.Дворецький Анатолій ,спитав,чи хоче вона морозива,глянувши у дзерекальце,на дівчину ,яка кивнула в знак згоди ,він звернув дорогу у кафе.
Ауріка не хотіла ,щоб її записували в престижну школу.Коли вона вчилася в гімназі в своїх рідних Карпатах,її часто діставали,по приводу ії особливості,тому тиха ,звичайна школа в Києві для неї була найкращим варіантом.
Заїхавши в кафе ,де вона перший раз побувала з Марком,її нахлинули спогад ,про вчорашній вечір,її і без того розпащілі на вітру щоки ,ще сильніше залилися червоним маком.Вона вийшла з авто і попрямувала до кафе.Купивши морозиво на дорогу ,вони вже їхали до її особняку.
Її кімната була освітлена лампами-бутонами квітів,посередині величезної кімнати стояв мольберт і один акварельний папір.Вона сіла на своє велике кругле ліжко.
Її рот відкрився.Вона намагалась вимовити .Але замість голосу виходило тільки повітря ,яке наповнювало її легені болем та відчаєм.Вона плакала.Тихо.Сльози стікали по її щоках,стікали по губах які були схожі на дві пелюсти троянд.Вона почала терзати свою подушку.Та за хвилини перетворилася на білих пух ,який потім розлетівся і осів на меблі і підлогу наче грудневий сніг.Її голос....милий голос...вона його чула уві сні.Він був прекрасним.Ніжним,легким немов пір'ячко молодої пташки.
Схлип стих.Маленька пташка поринула у тихий сон...
Вона бачила,як дівчинка летіла.Замість волосся у неї на голові палав вогонь.Її обличчя дуже нагадувало їй...
Ауріка не хотіла ,щоб її записували в престижну школу.Коли вона вчилася в гімназі в своїх рідних Карпатах,її часто діставали,по приводу ії особливості,тому тиха ,звичайна школа в Києві для неї була найкращим варіантом.
Заїхавши в кафе ,де вона перший раз побувала з Марком,її нахлинули спогад ,про вчорашній вечір,її і без того розпащілі на вітру щоки ,ще сильніше залилися червоним маком.Вона вийшла з авто і попрямувала до кафе.Купивши морозиво на дорогу ,вони вже їхали до її особняку.
Її кімната була освітлена лампами-бутонами квітів,посередині величезної кімнати стояв мольберт і один акварельний папір.Вона сіла на своє велике кругле ліжко.
Її рот відкрився.Вона намагалась вимовити .Але замість голосу виходило тільки повітря ,яке наповнювало її легені болем та відчаєм.Вона плакала.Тихо.Сльози стікали по її щоках,стікали по губах які були схожі на дві пелюсти троянд.Вона почала терзати свою подушку.Та за хвилини перетворилася на білих пух ,який потім розлетівся і осів на меблі і підлогу наче грудневий сніг.Її голос....милий голос...вона його чула уві сні.Він був прекрасним.Ніжним,легким немов пір'ячко молодої пташки.
Схлип стих.Маленька пташка поринула у тихий сон...
Вона бачила,як дівчинка летіла.Замість волосся у неї на голові палав вогонь.Її обличчя дуже нагадувало їй...
Коментарі