Я побіг,до майстрерні своєї сестри.Вона знаходилась недалеко,всього 50 метрів від дому.Таня відкрила їі рік тому і назавала "Майстерня Леонардо да Вінчі¹" і приймає замовлення,на кшлат :Картин ,портетів сухою кистю²,графітті на стінах,у домах.
Їі велика зала складалася з двох частин.Перша частина була для натурниць,там було багато предметів для робіт,декорації,костюми та чудні капелюхи більш схожі на убори для панночок з часів романтизму.
Друга частина,то було робоче місце юної художниці,там було три мольберта,стіл для креслення і багато багато сувіїв,полотнів і коробок з під взуття в яких були баночки різноманітної фарби,(масляні,акрилові,гуаш,акварельні)олівці різних марок,кольорова пастель,була велика кількість розкиданих кісточок і щіток для окрашування стін,банки і балоньчики для графітті були у старій валізі,яку тато віддав на розтерзання Тані.Словом справжня майстерня.Таня нею пишалася .Закінчувалась зала шикарним панорамним вікном на ботанічний сад Києва з 16 поверху(їі робоча зала була в 25-поверховій офісній будівлі ) .
До мене підбігла сестра у заляпаному білому комбінезоні ,в чудній зачісці від якого у маминого перукаря був би інфаркт .Очі Тані було татовими ,блакитні і радісні,а от обличчям вдалась у маму ,гарна ,як лялечка,за нею часто бігали хлопці,а мені за неї заступатись треба тоді.
Обнявши мене ,вона сказала:
-Марку!У мене для тебе є сюрприз!
-Мама говорила,- сказав я .
-От завжди так,ну добре пішли до стола.
На столі було багато паперу для креслення,і там лежала золотава коробочка з емблевою дорогої фірми(спробуйте но самі пожити з моєю сестрою і не таке знатимете)
-Дивись,-бере в руки ту саму коробочку ,яка мене зацікавила -ці акварельні фарби есклюзивні,буде для тебе завдання,я хочу ,щоб ти її відніс одній дівчинці,вона їх замовляла через мене,ось її адреса,-вона витягнула з бічної кишені папірець-віднесеш,і щоб встиг до 6,бо вона має поїхати і повернеться аж у понеділок,тоді товар доведеться повернути.Все іди,у мене купа замовлень.-договоривши вона пішла до мольберта з початою роботою і почала чаклувати кістю,я знав ,її вже не відірвеш,доки не закінчить.Зітхнувши я почав спускатися вниз .
Не перший раз ,я відправляю посилки її клієнтів,але можна і підзаробити .
Взявши велика з гаража,я поїхав .По дорозі я прочитав адресу "Вулиця Троянд23,будинок 14 ³.
Посилка від Тетяни  Михалівни  Ахматової до Аурени Дмитрівної Мольфар".Сказати ,що я був здивований ,це нічого не сказати .Іхати довелось довго,приблизно через 50 хвилин,я доїхав до приватного будинку з високим парканом і обсадженим білими трояндами.Я подзвонив у домофон,у відповідь двері відчинилися.Я увійшов.Навколо було багато пахучих квітів різнобарвих відтінків ,від звичайних ромашок до водяних лілей ,що плавали в маленькому ставку.Я підійшов до масивних дубових дверей і вже був хотів постукати ,як мені відчинила...новенька.Вона була у чорній сукні з білим мереживом по руках-ліхтариках ,що підкреслювало її витончене тіло,а волосся заплетене в  колосся ,вона нагадувала мені красиву дівчину з книжки казок,яку я любив читати в дитинстві.
-Я ось приніс,тобі посилку...-Мовив я ,більше я не знав що казати.
-Дякую.-з її рота долинув металевий голос,він наче був у робота,мене це здивувало.
-Це мій механічний зв'язок,за допомогою його я можу говорити з незнайомими людьми у діловій справі,-прозвучав голос робота ,він був беземоційний-вибач можна я його зніму?Бо дуже незручно ним говорити ,мені він не подобається і я намагаюсь ним не користуватися.-Її очі винувато на мене дивилися ,мені і самому було трохи лячно,я не звик до такого.
Вона витягнула з шиї якись жучок і поклала цього у бічну кишеню сукні,рукою повела в бік коридору ,пояснюючи ,що іди за мною. Коридор був освітлений сонячним світлом який проникав через панорамні вікна.Вона йшла тихо,без звуку.Попереду було багато зачинених дверей,одна відкрита вела у якусь велику залу,в неї ми і зайшли.
   Там  був шкіряний пурпурного відтінку диван і два такого ж кольору крісла з високою спинкою,був великий цегляний камін.Вона знаком руки попросила сісти з нею на диван.Я сів ,моє серце калатало немов хотіло вилетіти з його тіла.Руки які тримали акварелі ,пітніли від напруги.Вона посміхнулася і мені стало легше.Вона безмовно попросила глянути золотаву коробчку,я її віддав і цілком випадково торкнувся її руки ,коли передавав ці акварелі,мене немов обсипало жаром і я відсмикнув руку,Аурена здивовано на мене глянула ,але потім зацікавилася змістом коробочки,всередені було 24 кольори, всі вони були в окремих обгортах ,щоб не зіпсувати саму форму фарби.Її очі засяяли щасливим вогником,вона з вдячністю поглянула на мене і безвучно мовила "дякую" і віддала конверт з грошима і над конвертом поклала гроші за доставку
- Ні,не треба,це по дружньому.Добре?-Мовив я.Вона зітхнула і забрала гроші.Тихо провівши мене ,вона помахала рукою,і я у відповідь також.
Додому я не їхав,а летів!
¹ "Майстерня Леонардо да Вінчі" - придумана мною майстерня
² суха кисть- стиль малювання масляної фарби без розчинника намальований на акварельному листку.
³ Вулиця Троянд23, будинок 14- придумана адреса в Києві